Літературні пам’ятки – джерело науки і культури

До Дня української писемності та мови в Одеській національній науковій бібліотеці тривають заходи проекту «Бібліотека – простір культури мовлення»: експозиція книжкової виставки «Духовний код нації», бібліографічні огляди, обговорення окремих видань та реферативна робота, лекції, перегляди тематичних добірок тощо. 

Окрім численних видань мовознавчої тематики на книжковій виставці представлені історіографічні дослідження писемних пам’яток та друковані збірки літописів. Адже 9 листопада вшановують пам'ять Нестора Літописця – київського літописця та письменника-агіографа, ченця Києво-Печерської Лаври, який прославився своїми літописами. Дослідники вважають, що його перу належить «Повість минулих літ» і що саме з Нестора Літописця починається писемна українська мова.

Давньоруським літописам, вивченню писемної і джерельної спадщини України присвячена величезна кількість книг і статей. Лише простий їх перелік міг би зайняти не один десяток сторінок. Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих видань, на яких варто зупинитися більш детально.

1.jpg

«Збірник козацьких літописів» (Дніпро, 2006) –
унікальний корпус козацької історіографії.
До книги входять Густинський літопис –
видатна пам’ятка української
історичної прози ХVІІ ст... 

До книги входять Густинський літопис – видатна пам’ятка української історичної прози ХVІІ ст., літопис Самійла Величка – наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози ХVІІ-ХVІІІ ст., літопис Грабянки – розповідь про походи і козацькі битви ХVІ-ХVІІІ ст.

Унікальна багатожанрова збірка «Скарбниця потребна й пожиточна» (Київ, 2012) представляє маловідомі історично-літературні пам’ятки ХІ- ХVІІІ ст., що вийшли зі стін українських монастирів. У книзі зібрано найдавніші писемні пам’ятки України: монастирські літописи та описи монастирів; діярії, щоденники монастирських достойників; житійні оповідання про подвижників монастирського життя; описи житія ченців; оповідання про чуда, що здійснилися в українських монастирях.

2.jpg 3.jpg 4.jpg

У книзі «Короткі українські регіональні літописи» (Київ, 2016) вперше в історії української історіографії зібрано під спільною обкладинкою серію пам’яток із літописів, хронічок, компіляцій та реєстрів, складених у ХVІ – ХІХ ст. як у значних культурних центрах України, так і розкиданих по її території, тобто регіональні. Географія творення літописів досить широка: Київ, Волинь, Львів, Чернігів, Острог, Самбір, Хмільник, Могилівщина, Мостиськ, Добромель, Борзна, Харків, землі Півдня України тощо.

Літописи відрізняються надзвичайно високими художніми, літературними достоїнствами, насиченістю філософськими роздумами про сенс людського життя й історичну долю своєї батьківщини. Не випадково літописання перебуває у фокусі дослідницької уваги учених.

Варто відзначити ґрунтовні й академічні джерелознавчі дослідження Миколи Федоровича Котляра, доктора історичних наук, члена-кореспондента Національної академії наук України, дослідника історії України середніх віків.

У книзі «Київський літопис ХІІ століття. Історичне дослідження» (Київ, 2009) автор висуває і розвиває думку, що Київський літопис складається в основному з великих і малих воїнських повістей, з’єднаних суто літописними статтями. Він пропонує розроблену ним структуру пам’ятки, вказує її джерела, характеризує ідейні і художні властивості літопису, розкриває його можливості в дослідженнях з давньоруської історії.

5.jpg 6.jpg

Книга того ж автора «Духовний світ літописання» (Київ, 2011) присвячена відбиттю в літописанні духовного життя давньоруської народності ХІ-ХІІІ ст. Йдеться про ідейно-політичні мотиви складачів і редакторів південноруських ізводів: Київського ХІІ ст. і Галицько-Волинського ХІІІ ст., про рефлексії історичної пам’яті народу.

У монографії «Козацьке літописання 30-х – 80-х рр. ХVІІІ ст.: джерелознавчий та історіографічний аспекти» (Київ, 2006) український учений, літературознавець Іван Ярославович Дзира досліджує специфіку світобачення літописців, їх політичні позиції та літературні уподобання, методику відтворення ними важливих історичних проблем. Особливу увагу приділено характеристиці впливу козацького літописання на розвиток національної історіографії к. ХVІІІ- поч. ХІХ ст.

Дослідження присвячено двом важливим сферам духовного буття суспільства –  історичній думці і національній свідомості. Йдеться про історію ідей, національні цінності та інтереси, сутність і роль етнонаціонального феномена в суспільному житті, етнополітичний вимір українського державотворення тощо. Автор розглядає так би мовити «інтелектуальну історію», звертає увагу на ті явища, що справили вплив на розвиток національної свідомості українців.

7.jpg 8.jpg 9.jpg

У монографії «Давньоруські літописи і літописці Х-ХІІІ ст.» (Київ, 2005) український історик-медієвіст, академік Петро Толочко дослідив давноруське літописання Х-ХІІІ ст., що дійшло до нашого часу у складі Лаврентіївського, Іпатіївського, Разивілівського, Новгородського першого літописних ізводів. Автор пропонує власні погляди на історію складання, географію, хронологію та авторство давньоруського літописання.

Монографія доктора філології Миколи Корпанюка «Слово. Хрест. Шабля» (Київ, 2005) присвячена українському монастирсько-церковному й світському крайовому літописанню ХVІ – ХVІІІ ст., козацькому літописанню ХVІІІ ст. як історико-літературному явищу. Це перше літературознавче дослідження великого пласта писемної національної культури, створеної давньою книжною (та розмовною) українською, польською, латинською мовами. Особливу увагу автор приділив мові літописів, розглянув її як культурно-естетичне і історичне явище, що підкреслює час, місцевість, освітній і культурний рівень, станову приналежність літописця.

Писемним пам’яткам, літературним й історичним джерелам присвячена книга відомого вченого-літературознавця, архівіста і музейного діяча Сергія Гальченка «Скарби літературних архівів» (Київ, 2012). Ця книга – результат багаторічних пошуків автора, який оприлюднив свої знахідки в публікаціях, озвучував їх на українському радіо, за що був удостоєний премії ім. І. Франка Держкомтелерадіо України. Академік Микола Сулима назвав С. Гальченка «людиною-архівом», «людиною-музеєм». Архівні пошуки С.Гальченка сприяли поповненню і формуванню цілісних фондів. Завдяки йому віднайшлися рукописи Остапа Вишні. Він брав участь у комплектуванні і формуванні документів В. Сосюри, В. Барки, О. Гончара, В. Симоненка, У. Самчука, П. Тичини та багатьох інших художників Слова.

Завдяки старанням С.Гальченко до Інституту літератури надійшли тисячі документів, приватні архіви й особові фонди Т. Шевченка, Марко Вовчок, Олени Пчілки, О. Олеся, І. Багряного, О. Косач-Шимановської, М. Лукаша та ін.

Згадуючи національну архівну спадщину України у нас з’явилася чудова нагода поспілкуватисяз колегами-архівістами.

lisunec-li.jpg

Про писемні пам’ятки,

джерела історичної пам’яті,
що зберігаються у Державному архіві
Одеської області, 
розповідає
Людмила Лісунець

Про писемні пам’ятки, джерела історичної пам’яті, що зберігаються у Державному архіві Одеської області (ДАОО) розповідає головний спеціаліст відділу формування Національного архівного фонду і діловодства Людмила Лісунець.

«Відзначення Дня української писемності та мови – це прекрасна нагода проявити кожному з нас інтерес і повагу до cвогоісторико-культурного надбання, сягнути джерел духовності та мудрості нашого народу. Ключову роль в збереженні писемних пам’яток відіграють бібліотеки, музеї, архіви, які водночас є осередками продукування і популяризації знань про багатство писемної спадщини України. В численних виданнях, виставках ми оприлюднюємо та знайомимо широку аудиторіюіз найкращими зразками писемності та мови, історичним і культурним досвідом нашого народу, невивченими сторінками історії.

Однак, незважаючи на таку продуктивну і масштабну роботу в бібліотечних фондах та архівосховищах все ще залишається велика кількість цінних писемних пам’яток і історичних джерел, які чекають на свого читача.

У Державному архіві зберігаються рукописи наукових і публіцистичних творів і праць філолога, історика,  археолога О. Кочубинського (1845-1907); літератора, мецената, дипломата О.Стурдзи (1791-1854); історика і юриста С.Пахмана (1825-1910); історика, архівіста, краєзнавця Є. Трифільєва (1867-1928); українського історика З. Першиної (1925-2003) тощо; рукописи ХVІІІ-ХІХ ст. з фонду Одеського товариства історії і старожитностей та ін. Прикладом, в особовому фонді українського письменника, публіциста Д.Л. Мордовця (1830 – 1905) зберігаються рукописи його творів «Дві долі», «Двесестры», «Житиме до віку», в останній роботі автор, зокрема, акцентував увагу читача на багатстві і мелодійності української мови, виховання шанобливого ставлення до неї.

Яскравим прикладом збереження писемної культурної спадщини сьогодення є особовий фонднашого сучасника, знаного письменника, журналіста, громадського діяча Богдана Сушинського. Свого часу пан Сушинський люб’язно погодився передати до Державного архіву Одеської області документи свого приватного архівного зібрання, вагому частину яких складають рукописи літературних і історичних праць автора. Серед яких: «Козацькі вожді України», «Князі та полководці стародавньої України», «Історія України: Хмельниччина», «Історія України: Хмельниччина», «Беседы у литературного камина. Как писателем…», «Ріка дитинства», «Три дня в Париже с любимой женщиной» та інші.

На закінчення хотілося б підсумувати, що для українців як нації вкрай важливо зберегти національні надбання для майбутніх поколінь та досягати нових висот у справі примноження і популяризації писемних пам’яток України. Прекрасним втіленням цієї ідеї є науково-дослідна робота Одеської національної наукової бібліотеки, збереження і дослідження приватних архівів і книжкових колекцій, зокрема спадщини Михайла Федоровича Комарова (1844-1913), відомого українського бібліографа, фольклориста, етнографа, критика, лексикографа, культурного і громадського діяча.

Бажаю бібліотеці і її працівникам професійного успіху, реалізації нових цікавих проектів, наукових відкриттів, творчої наснаги надалі слугувати взірцем збереження й поширення національної спадщини України».

Створено: 12.11.2020
Переглядів: 200




© 2020 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.