У монографії досліджено процес поступового перетворення у XVIII ст. Київської православної митрополії на частину уніфікованої й дисциплінованої імперської синодальної Церкви. Автор докладно розглядає реалізацію інкорпораційної політики петербурзького Синоду на вищому доктринальному (уніфікація богослужбових текстів) та парафіяльному (впорядкування церковних практик та дисциплінування вірян) рівнях. Окремо з’ясовано вплив мирян на священиків та їхню роль у запровадженні нових еклезіальних практик у парафіях Гетьманщини. На особливу увагу заслуговує аналіз помітних змін у позиціонуванні й самоакцептації київської духовної еліти як своєрідної відповіді на російську політику уніфікації. Попри зміну юрисдикційного підпорядкування наприкінці XVII ст., Київська митрополія принаймні ще одне століття продовжувала залишатися складовою світу київського християнства.