Монографія присвячена жіночим чернечим спільнотам Православної та Унійної Церков, які в ранньомодерну добу функціонували на теренах двох західних єпархій Київської митрополії – Львівської та Перемишльської. На основі переважно неопублікованих джерел автор досліджує еклезіальний, матеріальний, правовий і соціальний статус жіночих монастирів, їхню мережу й особистості внутрішньої організації. Осібно розглядаються засади формації інокинь, молитовні практики, виховна, харитативна і господарська діяльність та інші аспекти повсякденного життя монашої спільноти. Роль жіночого монастиря у локальному соціумі простежується на прикладі його взаємин з духовенством, церковними інституціями і «світом» (ктиторами, міщанами, селянами, шляхтою). На особливу увагу заслуговують фактологічно багаті додатки: біографічний словник імен понад 300 черниць і каталог жіночих обителей обох єпископств.