Письменниця Марія Ґаліна відмовилася від літератур­ної премії «Дар»

Премія «Дар» заснована російським письменником-емігрантом Міхаїлом Шишкіним з метою «підтримки російськомовної літератури — незалежно від країни, в якій вона твориться». Премію Ґаліній присудили за книжку «Возле войны. Одесса. Февраль 2022 – лютый 2023».

 
Марія Ґаліна, членкиня українського ПЕН, назвала причиною відмови як політичні обставини, так і принципову незгоду з ідеєю підтримки російськомовної культури в умовах війни.  

У відкритому листі до журі Марія Ґаліна зазначила: «Я б хотіла, щоб російська література, навіть “хороша”, трошки посунулася з медіапростору. Я вважаю, що російська література як явище може існувати, тільки якщо вона пов’язана з метрополією, — навіть у протистоянні… інакше, як я вже тут казала, це не російська література, а російськомовна література інших країн. Тоді що власне ми підтримуємо? Бо я з цією метрополією не хочу мати нічого спільного. Щиро кажучи, мені не подобаються проєкти, в яких російськомовні автори з України залучаються до загального російськомовного простору – такі проєкти налаштовані на те, щоб додати, що такий простір існує – а значить, Росія може претендувати на свої зони впливу. Тому таких зон впливу не має бути». 
 
Марія Ґаліна — письменниця, критикиня, перекладачка, членкиня українського ПЕН-клубу. Народилася в Калініні (нині Твер). До 1968 року жила в Києві, потім в Одесі. У короткій автобіографічній передмові до роману «Прощай, мій янголе» написала, що вважає себе одеситкою. З 1987 року мешкала в Москві.

1 грудня 2013 року підписала колективний лист на підтримку Євромайдану. У січні 2022 року переїхала з Москви в Одесу. «Ми хотіли зустріти війну на своєму боці», — казала вона в інтерв’ю про рішення переїхати разом із чоловіком Аркадієм Штипелем (1944 – 2024), поетом і перекладачем.

«Я належу до тих, хто не підтримує російськомовність в Україні. Бо саме російськомовність деяких регіонів зробила їх вразливими для російської агресії – саме на них претендує Москва, саме вони й є серед тих, хто постраждав сильніше за все і продовжує страждати. Я не хочу такої долі для Харкова, де жили мої прабабця і прадід Рудницькі, де, до речі, мій дід-юдей був заарештований як лікар-вбивця, я не хочу такої долі для Києва, де я росла, і для Одеси, де зараз живу. І мова Москви, точніше, відмова від мови Москви (красива алітерація) – як на мене, це найменша плата за свободу. Найвища – це життя, і її багато вже хто сплатив», — написала Ґаліна у відмові від премії.

З творчістю Марії Ґаліної добре знайомі користувачі та бібліотекарі ОННБ, адже пані Марія, після повернення до Одеси, є частою гостею та учасницею літературно мистецьких заходів нашої книгозбірні.

Твори Марії Ґаліної у фондах ОННБ:

1. Ґаліна М. Автохтони : роман. / Марія Ґаліна ; пер. з рос. І.Ківа. —Харків : Фоліо, 2016.
   VIІ> 83575
2. Ґаліна М. Мала Глуша. Сумна фантастична сага епохи застою / Марія Ґаліна ; пер. з рос. М. Кіяновська —Харків : Фабула, 2018.
   VIІ> 88724
3. Ґаліна М. Ніневія : зб. віршів / Марія Ґаліна. —Дніпро : Герда, 2024.
   VIІ> 99370

Запрошуємо відвідати читальні зали ОННБ, або скористатися послугами міжбібліотечного абонементу.