Словникова спадщина України: нові надходження до фонду ОННБ

foto-1.jpeg

Нещодавно Одеська національна наукова бібліотека, отримала у дарунок унікальну добірку репринтних видань мовознавчої тематики, надрукованих у рамках проєктів «Словникова спадщина України» та «Українська граматична класика». Словники, що є бібліографічною рідкістю, опрацьовані співробітниками Інституту української мови НАН України та Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні і перевидані Видавничим домом Дмитра Бураго за фінансової підтримки ГО «Ротарі Клуб Київ-сіті». Більшість словників супроводжують ґрунтовні передмови науковців, членів редакційної ради, до складу якої увійшли науковці Інституту української мови НАН України: П.Ю. Гриценко, директор Інституту, доктор філологічних наук, професор; Н.Г. Горголюк, кандидат філологічних наук, доцент; О.М. Тищенко, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, І.А. Казимирова, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, а також В.М. Бріцин, доктор філологічних наук, професор Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні; Д.С. Бураго, видавець, член Національної спілки письменників України, організатор щорічної міжнародної науково-практичної конференції «Мова і культура» імені проф. Сергія Бураго, Л.О. Богуславська, керівник проєктів «Словникова спадщина України» та «Українська граматична класика», член ГО «Ротарі Клуб Київ-сіті».

Щиро завдячуємо за сприяння у передачі видань до нашої книгозбірні Ростиславу Воронезькому, представнику Клубу та науковому консультанту видавничих проєктів.

Запрошуємо шановних користувачів – науковців, перекладачів, студентів та усіх шанувальників українського слова до ознайомлення з видатними пам’ятками українського мовознавства!

foto-2.jpeg

«Російсько-український словник» у 4 т. (Київ, 2016) – репринтне відтворення видання 1924 р., що є унікальною пам’яткою української лексикографії. Це перший академічний словник, який у 20-30 рр. ХХ ст. утверджував оновлену українську літературну мову, закладав основи її використання і поширення.

Словник відтворює творчі пошуки видатних мовознавців у галузі лексикографії, сміливі рішення в доборі українських відповідників іншомовній лексиці, формальній та смисловій адаптації запозичень, а також тогочасні напрями формування норм літературної мови.

Очолювали роботу над російсько-українським словником один із засновників Української академії наук, директор Інституту української ділової мови академік А.Ю. Кримський – учений-енциклопедист, поліглот, всесвітньо відомий сходознавець, письменник і перекладач та академік С.О. Єфремов – віце-президент Академії, видатний літературознавець, белетрист, знаний громадський діяч. До редагування видання також долучилися: видатний український мовознавець, член Української правописної комісії В.М. Ганцов, визначний український мовознавець, укладач популярного орфографічного словника української мови Г.К. Голоскевич, літературознавець і мовознавець А.В. Ніковський, українська письменниця, перекладачка, педагог М.М. Грінченко, мовознавці В.Г. Ярошенко та М.Я. Калинович.

Робота авторського колективу була спрямована на розкриття багатства української мови, що зумовило застосування принципу широкого добору мовного матеріалу для словника, картотека якого охоплювала майже 400 тис. карток з контекстами українського слововживання і вчетверо перевищувала картотеку «Словаря української мови» за редакцією Б.Д. Грінченка.

У передмові до видання редакторський колектив зазначив:

«Головна вага нашого нового «Російсько-українського словника» полягає, на думку Комісії, в тому, що він використовує більш-менш повно: а) лексику художньої літератури української за останні 50-55 років (в «Словнику» Грінченка вона використана тільки до 1870 року); б) етнографічні видання; в) твори наукові, критичні та публіцистичні переважно найближчих двох десятиліттів; з останніх найбільше матеріялу дали публіцистичні та критично-літературні твори академіка С. Єфремова. Чимало матеріялу дали й записи нових слів з народних уст (понад 12 000 карток), із сучасної преси, художньої літератури та живої мови української інтелігенції. З народних записів на першому місці треба згадати збірку Голови Комісії акад. А.Е. Кримського з словами, протягом багатьох років записуваними в Шевченківському повіті, на Звенигородщині…».

Видання зберігає актуальність до сьогодні як цінне джерело мовної трансформації української літературної мови, пошуки насамперед національного мовного ресурсу для заміни іншомовних запозичень, або їх адаптації до українського лексикону, граматичної й фонетичної підсистем.

foto-3.jpeg

«Словник математичної термінології (проєкт)» (Київ, 2020) – репринтне відтворення видань 1925, 1926, 1931 рр. (ч. 1, 2, т. 3) – перша спроба узагальнювального опису і унормування українських математичних термінів. Книга віддзеркалює історію розвитку української термінологічної думки 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст., етапи формування надрегіональної соборної української наукової мови, яскраві знахідки щодо визначення наукових понять та засобів їх мовного відтворення.

Перші дві частини Словника (1925, 1926 рр.) створила математична секція природничого відділу Інституту наукової мови ВУАН у складі професорів М. Столярова, М. Кравчука, Н. Шульгіної-Іщук, Ф. Калиновича та мовознавиці О. Курило; їх уклав Ф. Калинович; третю частину уклали у відділі термінології та номенклатури Інституту мовознавства Ф. Калинович і Г. Холодний.

Словник став важливим етапом у формуванні й розвитку української математичної термінології в добу загальної українізації – добу яскравого мовотворення, утвердження української мови в усіх сферах буття суспільства. Перша частина містить терміни елементарної математики, поширені в шкільній практиці України ще в ХІХ ст. Термінологічні підсистеми вищої математики, теоретичної механіки, астрономії та геодезії, що подані у другій та третій частинах Словника, спираються на вужче коло джерел та відображають розвиток наукової математичної думки насамперед у Західній Україні, а також досвід короткого пореволюційного розвитку на центрально- та східноукраїнських теренах.

З передмови до репринтного видання:

 «… За час, що минув після опублікування Словника, українська математична термінологія пройшла значний шлях розвитку, удосконалення й нормалізації, тому багато рекомендацій, уміщених у Словнику, мають бути оцінені як початковий етап входження української мови в складну й вельми динамічну сферу математики. Водночас словник залишається надійним путівником математичними текстами своєї епохи, важливим джерелом наукової й історико-культурної інформації. Ця праця здивує багатьох читачів незвичністю й багатством виражальних засобів української мови, розбудить живе почуття свіжості й оригінальності українськоцентричної оптики у сприйманні світу, його найабстрактніших відношень і понять…».

foto-4.jpeg

«Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія» (Київ, 2018) – репринтне відтворення видання 1930 р., що стало вершиною тогочасного лексикографічного опрацювання проблеми українськомовної комунікації у діловому спілкуванні. Ідея створення словника постала з потреби формування українськомовного простору в діловому спілкуванні, яке до того часу переважно було російськомовним. Автори словника, працівники Інституту української наукової мови Української академії наук –    М. Дорошенко, М. Станіславський та В. Страшкевич, використали широку емпіричну базу та глибокі знання законів будови української мови.

Репрезентовані на сторінках Словника перлини української мови розширюють межі наявних засобів комунікації та можуть стати джерелом подальшого розвитку мовної практики.

foto-5.jpeg

«Словник української мови» у 3-х т. (Київ, 2017) – репринтне відтворення видання словника за редакцією академіка С. Єфремова та А. Ніковського 1927 р. Ця перлина українського словникарства є своєрідним доопрацьованим та доповненим продовженням «Словаря української мови» за ред. Б. Грінченка. Розширення словника відбулося насамперед за рахунок живої української мови, її діалектів, але знайшла місце й лексика іншомовна за своїм походженням, яка засвідчувала входження в українську мову наукових термінів, нових соціальних та економічних понять. Видання в повній мірі відбиває напрями розвитку й унормування української літературної мови у 20-30-х рр. ХХ ст., містить цінний лексичний матеріал та частково призабуті скарби української словесності, тому безумовно є корисним джерелом інформації.

Через репресії в Україні в кінці 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. друком вийшло лише три томи доповненого «Словника української мови». Його було визнано проявом «націоналістичного шкідництва», через що видання майже століття перебувало у забутті.

foto-6.jpeg

«Українсько-російський словник» (Київ, 2018) – репринтне відтворення видання 1926 р. упорядкованого А. Ніковським, що належить до знакових лексикографічних праць золотого десятиліття українського національно-культурного відродження, віддзеркалює потужний розвиток української мови 20-хх рр. ХХ ст., зростання її стильового різноманіття, активізацію словотвірних моделей.

Словник є однією з перших у вітчизняній лексикографії праць власне перекладного типу, головне призначення якого – віднайдення лексичних паралелей, а не тлумачення слів. Праця стала помітним кроком у розвитку українського словникарства, випередивши багато із тогочасних лексикографічних праць.

З передмови до репринтного видання:

«…Зазначена особливість цього словника, що зумовила його цілковиту оригінальність для свого часу, робить його етапним явищем у розвитку перекладної вітчизняної лексикографії. Сподіваємося, що Читач, закоханий в українську мову, мовотворчість народу, знайде для себе в цій праці нові слова й звороти, відчує одержимість талановитих дослідників і оборонців мови, одержить підтримку й наснажиться силою для руху в неосяжному океані людського духу й пам’яті, ім’я якому – мова».

foto-7.jpeg

«Нариси з української синтакси (у зв’язку з фразеологією та стилістикою)» (Київ, 2021) – репринтне відтворення видання 1932 р. Книга Сергія Смеречинського належить до найвагоміших праць із граматичної стилістики української мови.

Це нариси про низку окремих, актуальних із погляду автора елементів синтаксичної будови української мови, особливості слово- й формовживання. Книга приваблює багатством мовного матеріалу, зокрема й діалектного, послідовністю авторського підходу до мовного унормування, аргументованістю викладу, що базується на глибокому знанні мовознавчої літератури та є цінним джерелом знань про структуру української мови, її еволюційні зміни та стилістичне розмаїття.

Створені наприкінці 20-х рр. ХХ ст., в період активного формування українськомовного простору України, словники слугували утвердженню і розвитку української мови. Та вже на початку 1930-х рр. реалії політичного життя країни стали перешкодою для творчої діяльності всіх, хто був причетний до формування українського наукового і культурного життя та сприяв зміцненню позицій української мови і національної свідомості.

На жаль, більшість з авторів та упорядників словників, як і значна кількість представників наукового, духовно-культурного та літературно-мистецького покоління 20-30 рр. ХХ ст. в Україні, зазнали репресій.

Нові видання словників та граматичних розвідок доби «золотого десятиліття» українського національно-культурного відродження удоступнюють для сучасників наукову спадщину видатних українських мовознавців, що присвятили своє життя вивченню, дослідженню, розвитку та збереженню української мови.

Інформацію підготовлено відділом наукового комплектування
та обліку документно-інформаційних ресурсів

Створено: 25.04.2022
Оновлено: 30.04.2022
Переглядів: 591




© 2022 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.