Це перша поетична книга Аксани Спринчан, перекладена мовою її предків по мечу. У характерному світі, створеному поетесою, поєднуються мріяння і драматична колізія, чуттєвість та інтелектуальність, традиція і експеримент. Асоціативно-філософська поезія авторки для тих, кому кохання не заважає думати, а думання – кохати. Можна навіть перефразувати: передусім для того, кому кохання не заважає перекладати, а переклад – кохати. Миколі Мартинюку якраз вдалося узгодити український світ перекладів з білоруським світом оригіналів.