Гумор і мова народу: унікальні усмішки Остапа Вишні

10 грудня в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) відбулося чергове 230-те засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово». Надворі стояла прохолодна зимова погода, але в залі панувала тепла, затишна й зосереджена атмосфера, що налаштовувала слухачів на вдумливе читання та обговорення творів української літератури.

Цього разу учасники звернулися до творчої спадщини Остапа Вишні — майстра усмішки, який умів поєднувати добрий гумор, тонку іронію, спостережливість і неповторну народну стихію мовлення. Викладачка Тетяна Петрівна розповіла про художні особливості усмішок із циклу «Мисливські усмішки», що давно стали класикою українського гумору та водночас — взірцем фольклорного зображення характерів.

Під час заняття читали вголос і обговорювали такі усмішки, як «Як варити  і їсти суп з дикої качки», «Сом», «Бенгальський тигр». У кожному творі, як зазначила викладачка, яскраво видно особливу манеру Остапа Вишні: невимушену комічність, гру слів, перебільшення, майстерне поєднання авторського коментаря й живого народного мовлення.

Особливе враження на слухачів справило прослуховування усмішки «Ярмарок» у виконанні Анатолія Паламаренка — народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, Героя України, учасника «Мистецького спецназу». Інтонаційне багатство митця, його вміння відчути й передати кожну мовленнєву барву дозволили повною мірою зануритися у світ гумору Остапа Вишні та відчути, наскільки органічно автор працював з народною мовою.

У ході обговорення учасники аналізували колорит народного побутового мовлення в усмішках. Розглядали фонетичні, лексичні та морфологічні засоби, за допомогою яких Вишня творить комічний ефект: зменшено-пестливі форми, діалектизми, видозмінені фразеологізми, колоритні вигуки й розмовні конструкції. Саме ці мовні елементи підсилюють гумористичний характер творів: чи то авторський рецепт «правильного» мисливського супу, чи фантастично перебільшені описи сома, що «не влазить до човна», чи експресивні діалоги з усмішки «Бенгальський тигр».

Окремо Тетяна Петрівна звернула увагу на важливість точного слововживання, зокрема на поширену помилку, яку часто допускають у мовленні. На прикладі мисливської тематики було пояснено:

рибалка — це людина, яка ловить рибу;

риболовля — це процес, дія.

Таке уточнення стало логічним продовженням аналізу того, як Остап Вишня використовує слова, вибудовуючи гумористичні ситуації, де значення кожного терміна може відіграти ключову роль у комічному ефекті.

Заняття вітальні «Дивослово» цього дня ще раз підтвердило, що усмішки Остапа Вишні — не лише блискучі зразки українського гумору, а й унікальні мовні лабораторії, у яких кожне слово живе, дихає, сміється. Тепла атмосфера читального залу, уважність слухачів і майстерний аналіз викладачки створили можливість не просто прочитати твори, а глибоко відчути їх мовний колорит і літературну цінність.

Наступні засідання вітальні продовжать традицію відкривати світ українського слова — багатий, різнобарвний і завжди актуальний.