До Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні

Фото сайта: holodomor-monuments.org

19-26 листопада 2015 р. в ОННБ оголошено Тижнем наукової книги, який присвячений темі дослідження голодоморів в Україні. 23 листопада о 13.00 відбувся День науковця - «Дослідження теми голодоморів в Україні: наукові розвідки останніх років» за участі провідних одеських дослідників.

У програмі:


– відкриття книжково-ілюстративної виставки «До Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні» (19 листопада);
– електронна презентація «Україна пам’ятає, світ визнає: пам’ятники жертвам голодоморів в Україні та світі» (20 листопада – на сайті ОННБ);
– день науковця «Дослідження теми голодоморів в Україні: наукові розвідки останніх років» за участі: фахівців Одеського національного університету імені І.І.Мечникова – Кушніра В.Г., доктора історичних наук, професора, декана історичного факультету, голови Одеської організації Національної спілки краєзнавців України, члена правління Національної спілки краєзнавців України; Петрової Н.О., кандидата історичних наук, доцента кафедри археології та етнології України, заступника декана з виховної роботи історичного факультету, секретаря Одеської організації Національної спілки краєзнавців України, та Долгочуба В.А., магістранта історичного факультету, бібліотекаря Одеської обласної бібліотеки для юнацтва імені Маяковського; Слюсаря Ю.О., заступника директора з наукової роботи Одеського історико-краєзнавчого музею; Дем’янишиної Л.С., члена Національної спілки художників України, члена творчого об’єднання «Новація» митців м. Южного, голови відділення Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г. Шевченка у м. Южному (23 листопада);
– виїзна книжкова виставка-бібліографічний огляд «Пекуча сльоза пам’яті» (25 листопада в Одеській загальноосвітній школі № 86);
– радіоогляд видань 2000-2015 рр. на тему: «Голодомор в Україні 1932-1933 років: людський
вимір трагедії»
(26 листопада).

Програма Тижня наукової книги
Програма. День науковця
Телерепортаж. ООДТРК
Телерепортаж. 7-ий канал
Круглий стіл в ЗОШ 86


Україна памя`тає, світ визнає: пам`ятники жертвам голодоморів в Україні й світі

23 листопада відбувся День науковця - «Дослідження теми голодоморів в Україні: наукові розвідки останніх років».


ФОТОРЕПОРТАЖ

Чому тема Голодомору нині актуальна, як і раніше? В’ячеслав Кушнір розглянув проблематику в кількох аспектах, перш за все в міжнародному. Адже масове вбивство людей, незалежно від форм (геноцид) відбуваються у світі і в наш час, хоча й у менших масштабах. Досі не визнані геноцидом Голодомор в Україні збоку РФ – правонаступниці СРСР та геноцид проти вірмен збоку Туреччини, хоча там ініціатори все ж були покарані. Причина – боязнь відповідальності та грошової компенсації. Проблемі етно- і геноциду була присвячена міжнародна конференція в Єревані, яка проходила у жовтні в Академії наук. На сьогодні напрацювання міжнародних організацій, які займаються цією проблематикою, потребують узагальнень. «Не може здорове суспільство не реагувати на знищення десятків, сотень тисяч, а то й мільйони людей», – переконаний В’ячеслав Кушнір.
Ще одна проблема лежить в інформаційній площині: Україна не достатньо інформує світ про трагічні події 1932-1933 років, а РФ маніпулює на цій темі людською свідомістю.
В’ячеслав Григорович вважає, що у дослідженні теми Голодомору в Україні має використовуватися диференційований підхід, адже на таких землях, як, скажімо, Бессарабія, Галичина, Буковина чи Закарпаття, що на період 1932-1933 років входили до інших державних утворень, голоду не було. Не однаково пережило Голодомор і населення індустріальних чи приморських районів України. Відомий науковець виділив також кілька етапів у справі дослідження голодоморів в Україні: перший у діаспорі (1960-1980-ті), другий і третій в Україні (1980-1990-ті), і, відповідно, у наш час. В науку прийшла нова генерація, яка займається цією проблематикою, маючи у розпорядженні солідні напрацювання своїх попередників, нарощуючи фактологію у наукових експедиціях.

Наталя Петрова – відомий спеціаліст з цієї проблематики, яка поєднує теоретичні підходи з емпіричними. На основі матеріалів студентських експедицій в Миколаївський район Одеської області науковець розповіла про особливості пошукової роботи по Голодомору 1932-1933 років на сучасному етапі, торкнувшись і психологічних аспектів цієї проблеми. У поле зору дослідників потрапили місцеві архіви: звіти голів сільрад і колгоспів про хлібозаготівлі в означений період. Інше джерело пов’язане із людським фактором – це свідчення очевидців Голодомору, більшість із яких на той час були в п’яти-восьмирічному віці. Але навіть пам'ять дітей фіксувала якісь приголомшливі факти, страшні ситуації, які вони надзвичайно емоційно пережили у свій час.
Не усі очевидці охоче ділилися спогадами, і одна із причин полягає в тому, що гнобителями їх батьків і дідів часто були також їх односельці – прислужники радянської системи. Доповідач навела цікаві свідчення очевидців. Так, експропріацію хліба у виснаженого населення перетворювали у свято: селом йшли загони під червоним стягом, які співали пісень під гармошку. Наталя Олександрівна також акцентувала увагу на унікальності свідчень очевидців, адже ці розповіді не були зафіксовані в архівних документах. Маємо першоджерело. У науці будь-які явища слід вивчати комплексно. Нагадаємо, що матеріали експедицій були опубліковані у збірнику «Відгомін лихоліття: Спогади очевидців голодоморів…», виданого університетом минулоріч.

Юрій Слюсар пов’язав тему голодоморів із сучасним моментом, звернувши увагу на безвідповідальне використання термінології окремими групами громадян, чи політично заангажованими журналістами, що є не що іншим, як підміною понять. Наприклад, у зв’язку з настанням зими маніфестанти виходять на вулиці з плакатами «Настає холодомор», або твердження, що нині до населення проводиться «економічний геноцид». «Як дослідник голодоморів я почуваюся некомфортно від подібних визначень, мене це непокоїть», – зізнався науковець. Юрій Слюсар також ґрунтовно зупинився на політичній мотивації проведення Голодомору, який здійснював більшовицький режим – утримати Україну під своїм впливом любою ціною, адже без цього Росія як імперія не відбудеться.
Юрій Олександрович також запросив присутніх відвідати Одеський історико-краєзнавчий музей, у якому діє виставка й спільно з учнями Гімназії № 2 буде проведений урок «Запали свічку».

З попередніми доповідачами перегукувався й виступ вихованця історичного факультету ОНУ ім. Мечникова Валентина Долгочуба. Він акцентував увагу на важливості участі молодого покоління в збиранні свідчень про Голодомор, перш за все, в родині, тим більше, що різні верстви населення пережили його по-різному. На переконання Валентина Долгочуба, важливо також долучати до цієї пошукової роботи жителів міст, яким не зовсім зрозумілі проблеми селянства. Це сприяє формуванню цілісних поглядів у молоді на це страхітливе явище, а також важливе у сенсах виховному та освітньому. Оскільки очевидців, які б пам’ятали Голодомор, в силу природних причин, стрімко меншає, то потрібно шукати нові форми дослідження, – відзначив молодий науковець.

Відомий митець і просвітянин з м.Южного Лариса Дем’янишина розповіла про роботу над меморіальним комплексом «Скорботний янгол» в смт Комінтернівське. Вона є ініціатором і автором художнього рішення монумента, який зведений у співавторстві з одеським скульптор Климом Степановим (архітектор Геннадій Тефтул, ковка – Фраго Освальдо). Крім монумента він включає також фонтан «Чаша сліз» та стели із висловами.

Ця робота стала важливою для художника і в плані дослідження власного родоводу, пошуку інформації на предмет того, чи зачепила трагедія її родину. Згодом Лариса Семенівна знайшла підтвердження цього факту по лінії її батька, уродженця Вінницької області. У сім`ї їх було восьмеро, і четверо дітей померли від голоду.

Як бабуся п’ятирічного онука, Лариса Дем’янишина також торкнулася проблеми виховання та донесення інформації про трагічні сторінки нашої історії до дітей. Вона вважає доцільним до певного віку, розглядаючи тему Голодомору, надавати перевагу художнім образам перед документами. «У День пам’яті жертв Голодомору» я збираюся разом з онуком запалити свічку пам’яті і помолитися за невинно убієнних, адже у своїй більшості вони були поховані без відповідного християнського обряду», – зазначила гостя.

Дослідник Голодомору, співробітник ОННБ Лариса Бур’ян є відповідальною за випуск трьохтомного бібліографічного покажчика «Голодомор в Україні, 1932-1933 рр.». Третій том на сьогодні вийшов поки що в електронній версії. За обсягом він є найбільшим — 6527 позицій, і охоплює наявні джерела за 2007-2011 роки.

Книжки від бібліотеки вручає завідувач відділу звязків з громадськістю і реклами Тамара Кухарук.

Експонати книжкової виставки.

Ведуча заходу Тетяна Гюмюшлю.

Серед присутніх студенти історичного факультету ОНУ ім. І.І.Мечникова та учні Гімназії №2.

Архівні матеріали:

2014
2013
2012
2011
Віртуальна виставка 2013

Створено: 19.11.2015
Переглядів: 1050



© 2017 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.