Західноєвропейський екслібрис XVII-XVIII століть на книгах Одеської національної наукової бібліотеки

Протягом багатьох століть книжкові знаки привертають увагу дослідників, бібліофілів, колекціонерів.

Одеська національна наукова бібліотека (ОННБ) як одна з найстаріших і найбільших книгозбірень в Україні за майже 200-річну історію накопичила у своїх фондах понад 5 млн книг. У XIX ст. поповнення фондів здійснювалося шляхом купівлі на асигновані міською думою кошти та дарувань від приватних осіб. Останні іноді сягали 80% від загальної кількості щорічних надходжень. Траплялися серед них і приватні бібліотеки. У роки громадянської війни до бібліотеки надійшли величезні масиви книг із закритих установ і книгосховищ, а також реквізованих у «буржуазії, що втекла». Як правило, ці книжки розчинялися в загальних фондах і втрачали сліди свого походження. З часом у книгозбірні постало питання дослідження і відтворення особистих книжкових зібрань, і однією із відправних точок таких досліджень став книжковий знак. Екслібрис на книзі – це документ, який засвідчує існування тієї чи іншої бібліотеки, дає можливість встановити належність книги певному власнику.

Серед багатьох екслібрисів на книгах фонду рідкісних видань та рукописів ОННБ значну частину складають західноєвропейські книжкові знаки XVII–XVIII ст. На той час книжкові знаки носили переважно геральдичний характер, хоча зустрічаються сюжетні й орнаментальні. Збирачі книг приділяли велике значення зовнішності книги, тому часто оправляли їх у розкішні палітурки, на яких золотом відтискували власні герби – суперекслібриси. Серед власників – представники королівських родів, принци крові, державні діячі, науковці, колекціонери, багато з яких не лише визначали політику свого часу, а й задавали напрями в науці, мистецтві, моді, бібліофільстві.

Французький король Людовік XV (Louis XV; 1710–1774) приділяв живу увагу своїй бібліотеці, яка кількістю і оздобленням мала свідчити про безмежну владу монарха і слугувати символом його могутності.

Книги Людовіка XV демонструють інтерес короля до історії, до біографій видатних людей і особливо королів Франції, він цікавився періодами революцій, заворушень та релігійних війн. У бібліотеці монарха були широко представлені класичні автори грецької та римської античності, а також письменники епохи Просвітництва, наприклад, Вольтер та Монтеск'є. Бібліотека регулярно оновлювалась і розширювалася відповідно до мінливих уподобань короля.

Палітурна справа за часів Людовіка XV переживала справжнє «золоте століття». Палітурки виготовлялись із сап'яну або телячої шкіри, прикрашалися мозаїкою різних кольорів або навіть слюдяною фарбою, багатими мереживними візерунками з гербом монарха. Їх вишуканість особливо помітна в роботах королівських палітурників Антуана-Мішеля Паделу Молодшого (1685–1758) і П'єра-Поля Дюбюссона (16...?–1762).

Суперекслібрис Людовіка XV

Примірник ОННБ з суперекслібрисом короля – це книга французького абата і письменника Жана-Батиста Бельгарда «Служба Страсного тижня для потреб королівського дому» (1748).

Bellegarde, Jean-Baptiste Morvan de (1648–1734). ‎L'Office de la Semaine-Sainte, à l'usage de la Maison du Roy / par l'abbé de Bellegarde‎. – Paris, 1748

Великими шанувальницями читання були і доньки короля. Четверта і найкрасивіша дочка Людовіка XV принцеса Вікторія Французька (Madame Victoire, 1733–1799) поряд з релігійними та історичними творами, грецькими та римськими класиками мала у своїй бібліотеці трактати з хімії та фізики. У нашій колекції маємо«Промови» Цицерона, що вийшли у Парижі у 1732 р.

Cicero, MarcusTullius (106–43 a.C.n.). Les oraisons de Ciceron / traduites en françois sur la nouvelle édition d’Hollande 1724 / avec des remarques par M. de Vellefore. T. 3. – Paris, 1732

Книга принцеси оформлена у палітурку зі шкіри оливкового кольору, на верхній кришці витіснено золотом герб.

Книжкові знаки принцеси Вікторії Французької

Марія Жозефа Саксонська (Marie-Josephe de Saxe, 1731–1767) була дочкою польського короля Августа III і дружиною французького дофіна Людовіка, сина Людовіка XV. Матір останніх трьох королів Франції: Людовіка XVI, Людовіка XVIII і Карла X. Особиста бібліотека Марії Жозефи містила лише релігійні книжки та невелику кількість робіт з історії, музики й образотворчого мистецтва. Книжки мають гарні палітурки, деякі виконані королівським палітурником Антуаном Мішелем Паделу.

Суперекслібрис Марії Жозефи Саксонської

У нашому фонді бібліотека дофіни представлена «Історією Польщі» П’єра-Жозефа Соліньяка – французького письменника, секретаря польського короля Станіслава Лещинського. Надрукована в Парижі у 1750 р.

Solignac, Pierre-Joseph de (1687–1773). Histoire générale de Pologne / par M. le chevalier de Solignac. T. 1. – Paris, 1750

Жанна-Антуанетта Пуассон (Jeanne-Antoinette Poisson, marquise de Pompadour, 1721–1764), більш відома як маркіза де Помпадур, стала символом своєї епохи. Різносторонньо обдарована, вона опікувалася різними галузями мистецтва, формуючи моду і стиль свого часу. Бібліотека мадам де Помпадур, яку вона почала збирати у 20-річному віці, налічувала понад 35 000 книг, що робило її одним із найбільших книгосховищ свого часу. Після смерті маркізи в 1764 її бібліотеку було розпорошено. Надрукований через рік каталог дає уявлення про інтереси маркізи в галузі теології, мистецтва, поезії, історії й музики, водночас її цікавили політика, економіка, фінанси, сільське господарство. Пристрасть маркізи до висококласних творів мистецтва та предметів розкоші поширювалась і на книги, багато з них вишукано оздоблені кращими палітурниками того часу – Антуаном Мішелем Паделу та Луї Дусером.

Суперекслібрис маркізи де Помпадур

Книжка із нашого фонду, що належала маркізі, – це взірець популярного жанру середини XVII ст. – героїчний, або галантний, роман (1673). Такий твір поєднує в собі романтичну фантастику й епос, розповідає про подвиги міфологічних та історичних героїв, «містить пригоди, що являють собою найцікавіше, що може зробити задоволення дамам і прекрасним розумам», – як писав автор нашого примірника, французький письменник Франсуа Едлен абат д'Обіньяк.

[Aubignac, François Hédelin, abbé d (1604–1676)]. Roman heroique dedié au Roy : histoire de la reyne des isles Fortunées; du prince Arianaz; de Macarise, & autres personnes celebres... : divisé en 2 t. – Paris, 1673

Бібліотека французького історика та державного діяча Жака Огюста де Ту (Jacques Auguste de Thou, 1553–1617) вважалась однією з найбільших приватних бібліотек свого часу, вона налічувала приблизно тисячу рукописів і вісім тисяч друкованих видань. Наукова й енциклопедична за характером, вона містила твори античних і середньовічних авторів, насамперед істориків і філософів. Бібліотека була поповнена його сином. Нащадки зберігали її до 1680 р., тоді бібліотеку викупив президент Паризького парламенту маркіз Жан-Жак де Менар. У XVIII ст. вона перейшла до родини маршала Франції Шарля де Рогана-Субіза. Складений тоді її каталог включав 12 729 найменувань. У 1789 р. бібліотека була розпродана під час продажу майна принца де Рогана-Субіза.

Книжкові знаки Ж. О. де Ту

Примірник із бібліотеки Жака Огюста де Ту в нашій книгозбірні – це венеціанське видання «Історія Європи» (1570) іспанського письменника та перекладача XVI ст. Альфонсо Ульоа. У XIX ст. книжка знаходилась у зібранні визначного колекціонера Одеси, предводителя дворянства Херсонської губернії Івана Іраклійовича Куріса (1841–1898).

Ulloa, Alfonso de (1529–1570). Le Historie di Europa / del Sig. Alfonso Vlloa. – Venetia, 1570

Бібліотека французького вченого, єпископа Суассона і Авранша П'єра-Данієля Юе (Pierre Daniel Huet; 1630–1721) вважалася однією з найвідоміших і найбагатших французьких колекцій XVII ст. У ній представлені всі галузі знань, але чільне місце посідають теологія, філософія та література. У 1680 р. до Юе перейшла частина книг із зібрання Жака Огюста де Ту. На момент смерті єпископа його бібліотека складала понад 8 000 творів, зібраних за сімдесят років наукової діяльності (1650–1721). Юе заповідав своє книжкове зібрання та рукописи єзуїтському монастирю в Парижі, де провів останні роки свого життя. Пізніше Людовік XV викупив їх для Королівської бібліотеки. Більшість цієї книжкової колекції сьогодні зберігається у Національній бібліотеці Франції.

Книжкові знаки П. Д. Юе

У нашій бібліотеці зберігається одна книжка з суперекслібрисом Юе – видання французького археолога, піонера в дослідженнях пам’яток давньої Греції Жака Спона «Цікаве дослідження античності, що присвячене медалям, барельєфам, статуям, мозаїкам та стародавнім написам» (1683).

Spon, Jacob (1647–1685). Recherches curieuses d'antiquité, contenues en plusieurs dissertations sur des médailles, bas-reliefs, statues, mosaïques et inscriptions antiques / par monsieur Spon. – Lyon : chez Thomas Amaulry, 1683

Державний радник та інтендант фінансів часів Людовіка XIV Луї Урбен Лефевр де Комартен (Louis Urbain Lefèvre de Caumartin, 1653–1720) у своєму замку Сен-Анж зібрав колекцію творів мистецтв і багату бібліотеку, що складалася з 3362 найменувань. За свідченням сучасників, вона була «чудовою як вибором творів, так і красою палітурок». Колекції замку зберігалися нащадками до 1797 р., коли майно останнього власника – замок Сен-Анж, меблі, колекції та бібліотека – було конфісковано революційною владою та продано з молотка.

Книжкові знаки Л. У. Лефевра де Комартена

На жаль, з усіх бібліотечних скарбів цього аристократами маємо лише дві книжки. Перша – твір французького вченого і бібліографа Франсуа Груде «Бібліотека, або Загальний каталог всіх авторів, які писали французькою мовою протягом п'ятисот і більше років до сьогоднішнього дня» (1584). Друга – «Нові записки про сучасний стан Китаю» французького єзуїта й місіонера Луї Леконта, який у 1688–1891 рр. відвідав Китай у складі місії французьких єзуїтів. Видані в Парижі в 1696 р., його Записки викликали бурхливі дебати в релігійному середовищі.

Grudé, François (sieur de La Croix du Maine) (1552–1592). Premier volume de la Bibliothèque du sieur de La Croix du Maine, qui est un catalogue général de toutes sortes d'autheurs qui ont escrit en françois... – Paris, 1584

Le Comte, Louis (1655–1728). Nouveaux mémoires sur l'etat present de la Chine / par le P. Louis le Comte. T. 1. – Paris, 1696

Радник короля Людовіка XIV і президент Рахункової палати Парижу Ніколя Ламбер де Торіньї (Nicolas Lambert de Thorigny; 1613–1692) цінував красні мистецтва та літературу. Його бібліотека, що складалася з релігійних творів, юридичних пам'яток і зарубіжної літератури, знаходилась у знаменитому готелі Ламбер у Парижі, побудованому в 1644 році. До колекції входили інкунабули, видання славетних друкарів XVI–XVII ст.: Робера Етьєна, Сімона де Колена, Себастьяна Грифа, Крістофа Плантена, родини Ельзевирів. Бібліотеку успадкував син, теж Ніколя Ламбер, який значно збільшив її, але він не залишив нащадків, тому після його смерті бібліотеку було продано з аукціону.

Суперекслібрис Н. Ламбера

У наших фондах суперекслібрис королівського радника – на книзі католицького священика і богослова Годфруа Ермана «Життя святого Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського» (1664).

Hermant, Godefroy (1617–1690). La vie de Saint Jean Chrysostome Patriarche de Constantinople, et Docteur de l'Eglise. –Paris, 1664

Власником наступної бібліотеки був австрійський державний діяч Йоганн Карл Філіп фон Кобенцль (Johann Karl Philipp Graf Cobenzl; 1712–1770), який від 1753 р. і до самої смерті керував Австрійськими Нідерландами від імені імператриці Марії Терезії. Його правління було тривалим і плідним, за що імператриця Марія Терезія була йому дуже вдячна. У 1759 він став кавалером ордена Золотого руна і отримав Великий хрест ордена Святого Стефана. Заснував у Брюсселі Літературне товариство, яке у 1772 році, вже після смерті Кобенцля, було перетворено на Академію наук і образотворчих мистецтв Бельгії. Кобенцль був одним із найзначніших колекціонерів предметів мистецтва в Європі, його зібрання містило живописні твори Рубенса, Герарда Доу, Ван Дейка та ін. Бібліотека мистецтва налічувала 2 821 твір з усіх галузей знань. На окрему увагу заслуговували, за словами сучасників, «географічні багатства, які не можна знайти ніде в іншому місці».

Суперекслібрис Й. К. фон Кобенцля

У нашому фонді географічні багатства колекціонера представлені пам'яткою європейської картографії XVI ст. – атласом «Theatrum orbis terrarum» («Театр земного кола»), створеним Абрахомом Ортеліусом. Видання побачило світ у 1570 році в Антверпені. На верхній і нижній кришках палітурки – тиснений золотом герб Кобенцля. Після смерті графа бібліотеку було продано на аукціоні в 1771 році.

Ortelius, Abraham(1527–1598). Theatrum orbis terrarum. – Antverpiae : apud Aegid. Coppenium Diesth, 1570

На цьому наша розповідь не закінчується. Надалі ми продовжимо розмову про екслібриси на книгах ОННБ. Фонди бібліотеки містять у собі величезне багатство: рідкісні видання з книжними знаками, особистими записами, автографами та дарчими записами.І розкриття цих фондів – одне з основних завдань нашої книгозбірні.