До Дня пам’яті жертв голодоморів

Про сучасні дослідження Голодомору на Одещині, набутий досвід та осмислення його наслідків вела розмову Наталія Петрова, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології та етнології України ОНУ ім. І.І. Мечникова.

Наталія Петрова: «Питання про Голодомор вперше було порушене, нажаль, не нашими науковцями, а закордонними, у т.ч. української діаспори, які зустрічали опір збоку влади, наприклад, щодо доступу до архівних матеріалів та ін. …Ми зібрали багато цінних матеріалів про Голодомор 1932 – 1933 рр. на півночі Одеської обл. (Миколаївський р-н), і випустили книгу. Це відповіді на питання (бл. 50-ти), це також фото, аудіо і відіоматеріали. Тут присутні студенти, які брали участь в експедиціях… Є свідчення очевидців, які ще вимагають наукового опрацювання.

Розповідати правду про пережиту трагедію Голодомору – це велика моральна проблема, це душевний стрес, адже не усі, навіть тепер, готові відкривати «рани душі»,  а ті, хто це зробив, можливо, очікував від громади, суспільства, держави певної реакції. На прикладі долі однієї родини (яка пережила голод 1921-1922 рр., голодомор 1932 – 1933 рр. та голод 1946 – 1947 рр.), можна дослідити історію цілої країни. Існує проблема сприйняття правди про Голодомор у тих районах області, яких це лихо не торкнулося, наприклад, у Бессарабії, яка на той час не входила до складу СРСР. Але й там, оскільки у 1946 – 1947 рр. її населення пізнало голод, поступово відбувається осмислення цього страхітливого явища. Цьому сприяють і наші дослідження… Ми сподіваємося, що молодь продовжить естафету вивчення цієї теми. Це тим більш важливо, що з кожним років свідків голодомору стає усе менше…»

Свою принципову позицію науковця доніс до присутніх Юрій Слюсар, заступник директора з наукової роботи Одеського історико-краєзнавчого музею, який говорив про значення теми «Голодомор 1932-1933 рр.» для об’єктивного висвітлення музейними засобами радянської доби міста, краю, України.

Юрій Слюсар: «У нас існує проблема об’єктивного висвітлення вітчизняної історії, зокрема радянського періоду: одні її ідеалізують, інші – демонізують. Мене хвилює та обставина, що нині у політичному житті країни існує взаємне поборювання, а зміна влади призводить до зміни політичного курсу країни, відсутності наступності в гуманітарній політиці.

… Я розглядаю проблему з позицій працівника музею як культурно-просвітницького закладу. Ми формуємо постійно діючу музейну експозицію ( на сьогодні працює постійно діюча виставка) про Голодомор. У нас принциповий підхід – поряд із досягненнями у період соціалістичного будівництва, які, безумовно, мали місце (наприклад, високі показники врожайності на 1941 р.), ми плануємо продемонструвати якою дорогою ціною ці здобутки дісталися. Повинно бути співвідношення світлих і чорних сторін життя країни. Вважаю, що трагізм ситуації ще більшою мірою посилила місцева номенклатура, «народна бюрократія». За попередніми даними кількість жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. на Одещині сягає 200 – 300 тис. осіб. Найбільше постраждали саме північні райони області. Однак ці дані ще потребують уточнень».

Володимир Кудлач, провідний бібліотекар ОННБ ім. М. Горького, член НСЖУ:

«Вести розмову тільки в науковій площині складно, бо інспірація Голодомору мала політичну мотивацію. Тож наукове осягнення теми дозволяє робити правдиві, у т.ч. політичні висновки.

Звичайно, в окремих районах місцева номенклатура збільшувала трагізм ситуації через страх, пристосуванство чи запопадливість. Але були й такі, що намагалися допомогти односельцям, і їх теж було багато. Тож людський фактор спрацьовував двояко. Відомий навіть випадок, коли офіцер НКВС через безсилля допомогти землякам, і не в змозі більше дивитися на їх страждання, покінчив життя самогубством. «Перегиби» на місцях не знімають політичної відповідальності із центральної влади за свідомий злочин в цілому. Молотов був направлений в Україну із «силовиками», і блокував усі дороги, щоб ніхто не міг вибратися із голодного «гетто», а партійний номенклатурник Хатаєвич заявляв: «Ми оголосили війну селянству, і ми її виграли. Ми показали, хто є господарем в країні». Мова сьогодні йде не лише про політичну оцінку діянь комуністичної влади, але про збереження фундаментальних цінностей, визнання збоку держави права людини на життя як найвищої даності, що унеможливило б у майбутньому повернення до нелюдської практики.

Про роботу бібліографів бібліотеки над 3-м  випуском фундаментального науково-допоміжного покажчика «Голодомор в Україні 1932-1933 рр.» йшлося у виступі Інни Рікун, головного бібліографа науково-бібліографічного відділу ОННБ ім. М.Горького.

Інна Рікун: «Як колишній вчитель хочу запитати студентів, майбутніх педагогів: як змусити дитину вивчати минуле? Потрібно їй, перш за все, говорити правду про теперішнє...

Бібліографічний покажчик про Голодомор, підготовлений співробітниками бібліотеки, на сьогодні є найбільш повним подібним виданням з даної тематики. Вийшло вже дві книги. Ініціювала цю справу українська діаспора, зокрема українці Австралії. Тоді ми пробивалися через спротив нашої влади, яка не давала ні копійки на видання. Це зробив добре відомий американський меценат українського походження Мар’ян Коць (1922-2011). Другий випуск (2002 – 2008 рр.) готувався в іншій суспільно-політичній ситуації, і вже було багато охочих профінансувати вихід покажчика. Щодо виходу третього випуску, то навіть була дискусія у доцільності продовжувати справу… Вважаю, що процес наукового вивчення теми Голодомору є незворотний. Свого часу при зустрічі із відомим істориком Станіславом Кульчицьким, якого ви усі добре знаєте, той сказав із цього приводу: «Джина випустили із пляшки…»

Хочу також повідомити, що паралельно я працюю над книгою про Голокост в Україні. Знаєте, інтелігент – це завжди ідеаліст, який вірить у можливість торжества справедливості».

«Трагедія голодомору очима діаспори» - Ганна Єфімова, завідувач сектору «Закордонного українства», заслужений працівник культури України.

Докладніше: 80-річчя Великої Трагедії : Голодомор 1932 -1933 рр. в Україні : новини // Офіційний сайт ОННБ ім. М. Горького

 «Особливості джерельної бази для дослідження Голодомору» - Ярослав Коршак, аспірант кафедри археології та етнології України ОНУ імені І.І.Мечникова: «Дослідження теми Голодомору потребує врахування не лише фізичної, але й моральної шкоди, завданої суспільству».

«Голод 1946-1947 рр. у Буджаку та його вплив на традиційну культуру гагаузів» - Іванна Борлак, студентка 4 курсу кафедри археології та етнології України ОНУ ім. І.І. Мечникова.

«Вплив Голодомору на культуру і побут українців» - Анна Петрова, магістрантка 1 року навчання кафедри археології та етнології України ОНУ імені І.І.Мечникова.

«Торгівельні установи та їх роль у роки Голодомору» - Галина Андрєєва, аспірантка кафедри археології та етнології України ОНУ ім. І.І. Мечникова.


Бібліографічний огляд книжкової виставки «Не замовкають дзвони пам’яті» провела Валентина Колесникова, провідний бібліотекар відділу зв’язків з громадськістю та реклами ОННБ ім. М.Горького (ведуча заходу).

Під час заходу

У підготовці та проведенні тижня наукової книги брали активну участь Тамара Кухарук – завідувач відділу зв’язків з громадськістю та реклами бібліотеки та зав. сектору відділу Людмила Худенко.

Створено: 23.11.2012
Переглядів: 1722



© 2019 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.