Національний одеський філармонійний оркестр

Історія Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО)

Одеська обласна філармонія (колишня «Нова біржа»). З листівки 1900 р.

Фото с сайта ://www.odessaphilharmonic.org/gallery.php

Композитор Р. Глієр на головних сходах Філармонії з музикантами СООФ. 1956 р.

Фото Джо Бенгей с сайта ://www.odessaphilharmonic.org/gallery.php

На Потьомкінських сходах. Червень 2003.

Фото Джо Бенгей с сайта ://www.odessaphilharmonic.org/gallery.php

Червень 2003. Приморський бульвар, Одеса.

Архівні документи музичного життя Одеси ХІХ ст. Підготував концертмейстер групи гобоїв Б. А. Шестопал.
Із фондів ОННБ ім. М. Горького

Фото с сайта ://www.odessaphilharmonic.org/gallery.php

Оголошення в газеті «Чорноморська комуна» про концерти оркестру облрадіокомітету. 1937 р.
Із фондів ОННБ ім. М. Горького та ДАОО

Фото с сайта ://www.odessaphilharmonic.org/gallery.php

Оголошення в газеті «Чорноморська комуна» про концерти оркестру облрадіокомітету та оркестру облфілармонії. 1937 р.
Із фондів ОННБ ім. М. Горького та ДАОО

Фото с сайта ://www.odessaphilharmonic.org/gallery.php

Оголошення в газеті «Чорноморська комуна» про концерти оркестру облфілармонії. 1937 р.
Із фондів ОННБ ім. М. Горького та ДАОО

Десять знаменних дат в історії оркестру
Хроніка

1842
– заснування Одеського філармонійного товариства.
1920, 3 серпня
– наказом № 98 відділу народної освіти Одеського Губревкома усі при­ватні оркестри Одеси були ліквідовані. Згідно п.2 наказу, при Управлінні теат­рами та видовищами створювався Державний симфонічний оркестр.
1925
– створено Симфонічний оркестр Одеської філармонії (СООФ).
1929
– СООФ реорганізовано у Симфонічний оркестр Радіокомітету (головний диригент Леонід (Лейб) Могилевський).
1937, 5 березня
– у Одеському театрі опери та балету відбувся концерт Симфо­ніч­ного оркестру облрадіокомітету спільно з Державною заслуженою хоровою капелою України «Думка». Під диригуванням Георга Себастьяна були виконані Дев'ята і Перша симфонії Л. ван Бетховена.
1937, 6 березня
– повторення програми концерту 5 березня в оперному театрі та облас­ній філармонії. Після чергової реорганізації колективу повернуто попе­ред­ню назву – Симфонічний оркестр Одеської філармонії.
1991
– диригентом Симфонічного оркестру Одеської філармонії став громадянин США Хобарт Ерл, заслужений артист України (з 1994).
1993
– розпорядженням Кабінету Міністрів України оркестр отримав державний статус.
2002, 12 червня
– Указом Президента України Одеський державний філармонійний оркестр набув статусу Національного.
2012, 18 вересня
– під час відкриття чергового концертного сезону культурна гро­мад­ськість відзначила 75-річчя Національного одеського філармонійного оркестру.

Диригенти

  • Леонід Могилевський (1937-1941)
  • Олександр Клімов (1947-1949)
  • Олександр Пресич (1949-1964)
  • Юрій Алієв (1965-1970)
  • Ігор Симович (1972-1975)
  • Георгій Гоцерідзе (1978-1989)
  • Євген Шестаков (1990-1992)
  • Хобарт Ерл (з 1991; 1992 – головний диригент і художній керівник)

Співпраця з оркестром

Свого часу в Одесі за диригентським пультом стояли Микола Римський-Корсаков, Микола Лисенко.

З оркестром працювали такі відомі диригенти і солісти, як Олександр Глазунов, Курт Зардерлінг, Натан Рахлін, Юрій Темірканов, Давид Ойстрах та Еміль Гілельс, Мстислав Ростропович, Арвід і Маріс Янсонси та ін.

Останнім часом оркестр виступав під орудою відомих українських диригентів: Володимира Сіренка, Алліна Власенка, Романа Кофмана, Володимира Кожухаря (Київ), Юрія Луціва (Львів), Олексія Гуляницького, Ігоря Каждана (АР Крим), Миколи Сукача (Чернігів), Наталії Пономарчук, Вікторії Жадько (Київ), Ігоря Шаврука (Одеса).

Серед зарубіжних майстрів варто назвати Саулюса Сондецкіса (Литва), Марка Горенштейна, Павла Когана, Юрія Ткаченка і В'ячеслава Валеєва (Москва, РФ), Берислава Скендеровича (Нові Сад, Сербія), Чарльза Ансбахера і Майкла Пратта (США), Валентина Реймонда (Швейцарія), Кирила Карабиця (Борнемут, Англія).

Звучали також твори у авторському виконанні, зокрема композитора і диригента Володимира Рунчака (Київ).

Своїм мистецтвом порадували одеських меломанів такі віртуози-інстру­мен­талісти та вокалісти як Тетяна Миколаєва, Віктор Третьяков, Микола Петров, Володимир Крайнєв, Юрій Башмет, Олег Каган, Ірина Архипова, Едуард Грач, Михайло Плетньов, Олег Криса, Елісо Вірсаладзе, Тетяна Гринденко, Володимир Віардо, Максим Венгеров, Петро Андршевський, Борис Березовський, Франческо Лібетта, Пьєтро де Марія, Сем Хейвуд, Дора Шварцберг, Ніна Коган, Юліан і Данило Мілкіси, Ігор Ойстрах, Вадим Рєпін, Євген Кисін, Сергій Крилов, Ольга Бородіна, Марія Гулегіна, Євген Могилевський, Максим Федотов, Олександр Князєв, Борис Блох, Олексій Ботвінов, Анатолій Баженов, Людмила Войнаровська (сопрано).

Запам'яталися виконавці молодшої генерації – Іліан Гирнец, Назарій Пилатюк, Олек­сій Гуляницький (молодший), Євген Кострицький (нині концертмейстер оркестру), Євген Погрібний (тенор), Єгор Єгоров, Катерина Кулікова, Антоній Баришевський та інші.

Провідний склад оркестру

У різні роки в оркестрі працювали високопрофесійні музиканти, що зробили ваго­мий внесок у розвиток вітчизняного музикального мистецтва:

скрипалі:
І. Сказинецький, О. Тар­навська, В. Брусков, Л. Розенбойм, М. Коргуль­ський, С. Оболович, Л. Ульяш, І. Ілюшин, Л. Шойхет, А. Карасик, Л. Юткевич, Е. Лемешева, В. Кузіков;
альтисти:
М. Верба, Р. Брохман;
віолончелісти:
С. Шустер, Л. Кова­ленко, В. Макаров, В. Хорошев;
контрабасист:
В. Герасичкін;
флейтисти:
С. Закорський, Т. Івано­вич;
гобоїсти:
М. Кононов, Г. Кіба;
кларнетисти:
Ю. Карасик, В. Клезмер, Р. Карапетян, І. Оленчик;
фаготист:
Д. Гащиць;
валторністи:
М. Чернявський, В. Ойберман, В. Шер, В. Польнюк;
трубачі:
М. Феркер, О. Поклад;
тромбоністи:
В. Готчев, Л. Клейнер, В. Калюжний;
тубіст:
О. Карнажицький;
ударники:
О. Сурілов, Я. Вакс, Г. Войтов;
арфістка:
О. Пенчева.

Високий професіоналізм, виконавська майстерність оркестрантів гарантує високу якість виконання музики, осягнення авторської думки, уможливлює часом у досить стислий термін опанувати нові твори різних епох, музичних шкіл, стилів і напрямків. Важливу роль у цьому процесі відіграють концертмейстери:

  • Євген Кострицький (1 скрипки),
  • Леонід Піскун (2-і скрипки),
  • Ія Комарова (альти),
  • Сергій Шольц (віолончелі),
  • засл. арт. України Володимир Чекалюк (контрабаси),
  • Василь Барило (флейти),
  • Борис Шестопал (гобої),
  • Юрій Гаяць (кларнети),
  • Андрій Семака (фаготи),
  • Валерій Апостол (валторни),
  • Сергій Іщенко (труби),
  • Віктор Росада (тромбони),
  • Віктор Клименко (ударні),
  • Віктор Самойленко (туба),
  • Ольга Яковлєва (арфа).


Високе звання «Заслужений артист України» присвоєне:

  • Хобарту Ерлу – головному диригенту і художньому керівнику НОФО;
  • Володимиру Чекалюку (контрабаси);
  • Володимиру Бондарчуку (валторни);
  • Віктору Казимирову (труби).

«Заслужений артист Грузії» – Степану Апостолу (валторни).

Адміністрація НОФО

Регулярна концертна діяльність НОФО, підготовка його виступів та інфор­му­вання загалу можливі завдяки наполегливій організаційній роботі адміністрації оркестру, його багаторічних працівників:

  • генерального директора Івана Косяченка,
  • заступника генерального директора Світлани Баркер,
  • помічника генерального директора Світлани Саханової,
  • керівника музичної частини Олександри Брамбурд,
  • старшого адміністратора Тетяни Бондарчук
  • та інших членів колективу.

Репертуар

Оркестр розширив репертуар західноєвропейської та північно- та латино­амери­канської симфонічної музики.

Вперше в Одесі були виконані ІІ, ІІ, VI, ІХ симфонії Малера, VІІІ симфонія Ан­то­на Брукнера, «Чотирі останні пісні» Ріхарда Штрауса, Варіації «Енігма» Едварда Елгара, Три уривки із «Воццека» Альбана Берга, «Планети» Густава Холста, «Салон Мехіко» і «Портрет Лінкольна» Аарона Копленда, симфонія «Ієремія» Леонарда Берн­стайна, «Canto Llano» Едуардо Мартурета та багато інших творів класиків та сучасних композиторів.

Серед безперечних заслуг НОФО та його нинішнього керівника популяризація української симфонічної музики, яка раніше не записувалася. Так, 1995 року оркестр і Х. Ерл спільно з британською фірмою ASV здійснили записи творів Р. Глієра, Є. Стан­ковича, згодом М. Колесси і М. Скорика.

У березні 2001 року Австрійським радіо у Віденському Мюзикферайні здійснено запис П'ятої симфонії П. І. Чайковського, який отримав Гран-прі у номінації «Кращий класичний альбом» в Just Plain Folks 2002 Music Awards (Голівуд, США).

Див. також додаток: «Репертуар НОФО»

Великий зал одеської філармонії

Місце постійної прописки НОФО – приміщення Одеської філармонії, у розпо­ряд­женні якої пам'ятка архітектури к. ХІХ ст. (колишня купецька біржа), зведена за проектом архітекторів В. І. Прохаски, В. О. Домбровського і О. І. Бернардацци у стилі неоренесансу. На сьогодні за архітектурою та кількістю місць (1200) це один із най­кращих філармонійних залів на теренах східної Європи.

Останнім часом значно покращилися акустичні характеристики Великого концерт­ного залу, завдяки реконструкції сцени і частково залу 1996-го та у 2001-2002 роках, завдяки виконанню рекомендацій провідного американського спеціаліста з архітек­турної акустики Рассела Джонсона (Russell Johnson). Однак, у цьому плані важливо довести справу до логічного завершення, що дозволило б у перспективі здійснювати записи музики безпосередньо під час виконання у Великому концертному залі.

Географія виступів

За останні двадцять років своєї діяльності оркестр побував з гастрольними виступами в 15 країнах світу на трьох континентах (одна поїздка в Австралію, три поїздки до США і дев’ять у Європу).

Оркестру аплодувала публіка Мюзикферайну у Відні, Барбикен-Холлу у Лондоні, філармонії в Кельні, Національної аудиторії у Мадріді, у Великому залі Московської консерваторії, Карнегі-Холлі у Нью-Йорку, Кеннеді Центрі у Вашингтоні, залі Гене­раль­ної Асамблеї ООН, Великому залі Санкт-Петербурзької філармонії ім. Д. Шоста­ковича, на багатьох концертних майданчиках міст України. Так, лише у Києві відбулося двадцять вісім таких виступів.

Джерела