Головна > Проекти > Віртуальні галереї > НОФО >Новини. Наші публікації

Національний одеський філармонійний оркестр

Вечір романтично піднесеної музики
Твори Шопена і Дворжака у виконанні НОФО

Наприкінці грудня одеських шанувальників симфонічної музики порадував своїм мистецтвом один із провідних українських диригентів — народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Володимир Сіренко (Київ). Під його орудою НОФО виконав взірцеві твори польської й чеської музики — Концерт для фортепіано з оркестром № 2 Ф. Шопена та Симфонію № 7 А. Дворжака. Солірував заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів Юрій Кот (Київ).

Фредерик Шопен (1810-1849)

Антонін Дворжак (1841-1904)

Юрій Кот. Фото

Володимир Сіренко. Фото

Обидва твори належать до вершин творчості композиторів-романтиків, містять багато технічно складних моментів. Спільне в них те, що концерт і симфонія проникнуті патріотичним духом. У першому випадку — як реакція на придушення польського повстання 1830 року, у другому (незважаючи на британське замовлення твору) — завдяки використанню гуситських гімнів.

Володимир Сіренко не частий гість на нашій сцені. 2008-го він виступив з НОФО на за¬прошення Хобарта Ерла з програмою «Слухай вічність», яка включала твори М. Березовського (в перекладі для оркестру Ю. Іщенка), С. Рахманінова і Є. Станковича.

Під час виконання твору Шопена диригент впевнено робив свою справу, слідкуючи за кожною фразою, кожним реченням, ув’язуючи гру оркестру з фортепіанною партією. Надзвичайно приємне враження своїм виконанням залишив Юрій Кот — легким, проникливим, емоційним. Здавалося, ніби він перебуває «над музикою», якесь відчуття польоту. Публіка приймала пі¬аніс¬та дуже тепло, і вдячний музика виконав «на біс» кілька творів Шопена, зокрема мазурку ля-мінор та одну з трьох прелюдій, які не увійшли в знамениті «24 прелюдії» і були опубліковані лише після смерті композитора.

Шопенівський концерт — це не лише розкіш для фортепіано, а й багато інтоновані мелодії для струнних та духових інструментів, зокрема валторн (Валерій Апостол, Михайло Чорпита) і в передфіналі — труби (концертмейстер Сергій Іщенко).

Друга частина концерту дозволила сповна проявити свій темперамент гостю-диригенту, який вольовими порухами ніби вилучав з оркестру музику, як з великого «колективного інструменту». На мій суб’єктивний погляд, найсильніше враження під час виконання симфонії Дворжака справила похмура, драматична і пристрасна перша частина, а також стрімка і пружна четверта, фінальна, у якій повторювалася тема першої. З самого початку цей твір захоплює передчуттям боротьби. В його основу лягла «Гуситська увертюра» композитора. У другій частині було кілька дуже цікавих місць, як-от чарівний перегук скрипок (концертмейстери Євген Кострицький і Леонід Піскун) та флейт (концертмейстер Василь Барило). Оркестр і диригент ви-тримали наскрізну драматичну лінію симфонії, яка в фіналі досягла своєї кульмінації й звучала як своєрідний гімн Батьківщині.

Володимир Кудлач