Монографія присвячено вивченню школи як інструменту конструювання «радянської людини» на матеріалах Української РСР у другій половині ХХ ст. На основі широкого кола джерел досліджено державну політику щодо школи, соціально-економічні умови її функціонування, загальне спрямування, організацію та внутрішнє наповнення освітньо-виховного процесу, подано антропологічний вимір учительства та учнів на тлі радянської дійсності. Показано, що протягом другої половини ХХ ст. школа в УРСР виступала важливою ланкою соціалізації молодого покоління, тала суспільний авторитет. Розрахована на науковців, викладачів, здобувачів вищої освіти, всіх зацікавлених історією освіти в Україні радянської доби.