Георгій Флоровський (1893-1979) є одним з найбільших православних богословів та істориків ХХ століття, натхненником "повернення до Св. Отців Церкви" в сучасному богослов'ї. Неопатристичний напрямок Флорівського та його послідовників часто протиставляється богословському "модернізму" Сергія Булгакова та софіології. У цьому дослідженні Павло Гаврилюк аналізує інтелектуальну еволюцію Флоровського, від його юнацького захоплення Володимиром Соловйовим і листування з Павлом Флоренським в Одесі до його подальшого залучення в євразійський рух на початку двадцятих років в Софії та Празі, а також викладання в Св. Сергіївському Інституті в Парижі і спілкування з Булгаковим, Миколою Бердяєвим та іншими представниками релігійно-філософського ренесансу. Базуючись на великих архівних дослідженнях і раніше неопублікованих матеріалах, книга пропонує нове трактування шляхів православного богослов'я першої половини двадцятого століття, а також є першим монографічним осмисленням витоків, методів і змісту непатристичного богослов'я Флоровського.

Рекомендується всім, хто цікавиться православним богослов'ям, як сучасним, так і святоотцівським.