Новий роман Ольги Деркачової «Дім Терези» написаний у жанрі психологічної прози. У книзі багато суму, відчаю, болю, нещасть і втрат, але залишається надія на те, що все може бути інакше, якщо зможеш відпустити спогади, як і минуле… Однак, чи до снаги?, особливо, коли усвідомлюєш, що «від себе все одно не втечеш. Як і від спогадів».

Кожен із героїв, який приходить до дому Терези має про що мовчати: хтось переживає втрату дитинки, хтось загибель коханого, хтось заліковує душевні рани, яких завдала війна і болюча зрада тієї, єдиної, заради кого вижив, а «повернувшись із фронту без попередження», побачив іншого у своєму домі із колишнього тепер життя.

Це книга про те, що найцінніші в світі «речі» завжди безкоштовні – кохання, тепло обіймів, дружба, добрі слова підтримки і співпереживання, а ще про довіру та вибір, який є у кожного.

Вкраплення у текст віршів Богдана Томенчука додають книзі витонченості, ніжності, мрійливості. Такі поезії лікують зболені, зневірені душі людей, які прагнуть вирватися із порожнечі та безнадії: