У монографії йдеться про необхідність критичного переосмислення численних стереотипів у сприйнятті творчості Лесі України. Застосування ефективних сучасних методів (деконструкція, психоаналіз, формалізм, інші) дозволяє побачити тексти класика української літератури без упереджень, властивих науковцям багатьох поколінь. Обґрунтовується необхідність деконструкції як методології, яка дозволяє вписувати класичні твори у сучасний контекст, актуалізувати ті аспекти змісту і форми, які дослідники минулого не могли відчитати. Особлива увага приділена психоаналітичному прочитанню низки драматургічних текстів Лесі Українки, доведенню тези, що вона є авторкою нової символістської драми, вписаної у контекст європейського символізму і водночас унікальної за жанровими параметрами.