Знайомство письменника і літературознавця Михайла Могилянського та історикині Наталії Полонської-Василенко відбулося в 1923 році у Києві. Їх об’єднала робота у Комісії для складання Біографічного словника українських діячів Всеукраїнської академії наук, очолюваній Могилянським, та його дружба із чоловіком Полонської-Василенко — колишнім президентом ВУАН, академіком Миколою Василенком, яка поклала початок їхньої власної приязні, що протривала до смерті Могилянського. Збережені Полонською-Василенко листи до неї Могилянського були написані між 1929—1941 роками і охоплюють останні роки існування ВУАН та останні роки життя Могилянського, підданого остракізму радянською владою як «бувша людина». Ця книжка є першим науково коментованим виданням усіх 125 листів, що вміщені в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, а також кількох досі неопублікованих оповідань та есе Могилянського.