Вузлові проблеми націє- і державотворення розкриваються в концепті хронотопу українського «довгого XX століття», що є гібридною проекцією «довгого XIX століття». Сутнісною ознакою цього етапу в історії України та українців є реалізація інтенцій соціально-економічної, етнокультурної та політичної емансипації – власне, завершення Української революції, яка розпочалася в контексті Першої світової війни, та започаткування руйнації колоніальної системи. У другій книзі йдеться про сутнісні зміни соборної України, що постала в рамках Ялтинсько-Потсдамської системи. Її доля в епоху Другої світової і «холодної» воєн, наслідки рерадянізації, неусвідомлені колективні травми і переступи та їхній вплив на сучасність є авторською оптикою дослідження історичного шляху України в епоху протистояння світових систем та краху комунобільшовизму, що уможливило суверенізацію України. Для широкої аудиторії.