Цей твір мав бути багатоголоссям. До читача мали озватися ті, хто вже ніколи не заговорить, і ті, хто зболено мовчить серед нас, в саме серце вражений нашими байдужістю, цинізмом, егоїзмом і жорстокістю, нашим небажанням змінюватися, щоб змінити світ навколо себе на краще, нашими душевними лінощами.

Чи бути Україні, чи бути їй щасливою і квітучою, чи бути їй вільною від будь-яких «старших братів», «мудрих порадників», лицемірних «рятувальників», політичних хамелеонів і наївних сподівань на те, що хтось прийде ї все для тебе зробить, - усе це вирішується там, на Сході. Ми бачили там зміни, й повірте: ці зміни – на краще.