Монографію присвячено надзвичайно актуальній проблемі дослідження екрану як специфічного феномену (пост)сучасної культури, що виконує подвійну функцію: адекватно відображає життя людини і, водночас, формує нові способи людського мислення, зумовлені взаємодією екранного дискурсу та суб’єкта. Показано, що загальний дисплейно-екранний простір сучасності найточніше відображає наявну соціокультурну реальність, в якій нівелюється звична культурологічна диференціація типів культури на «високу» та «масову», а тотальність «буття-з-екраном» унеможливлює гегемонію якоїсь однієї з соціальних чи маргіналізованих груп, бо кожен із сучасних суб’єктів має можливість без обмежень продукувати «екранне знання» та виривати власну суб’єкт(оподібність) з простору типових ідентифікаційних взірців до становлення себе як вільної особистості.

Для фахівців в галузі культурології, філософії культури, мистецтвознавства, дослідників наукових інституцій та творчих вищих навчальних закладів.