До 210-річчя від дня народження Віктора Івановича Григоровича (1815–1876), українського мовознавця–славіста, археолога, етнографа, історика, педагога, одного з основоположників вітчизняної славістики

«Життя його – ряд особистих жертв, діяльність –
подвижництво незвичайного вченого»

О. О. Кочубинський

12 травня 2025 року виповнюється 210 років  від дня народження Віктора Івановича Григоровича (1815–1876), українського мовознавця-славіста, археолога, етнографа, історика, педагога, одного з основоположників вітчизняної славістики. Дослідник історії Південної України зробив великий внесок у вивчення краю — заклав основи наукового вивчення історії Півдня України.

Віктор Григорович народився 12 травня 1815 року в м. Балті в сім’ї повітового чиновника, мати походила з польської шляхти. Родина та родичі Григоровичів мали у спадковій власності земельні володіння на території сучасних північних районів Одеської області. Навчався у Балтському училищі, в «польському» – Греко-католицькому – «колегіумі» в м. Умані, на філософському факультеті Харківського університету (1830–1833). Наприкінці 1820–1830-х рр. отримав вищу філологічну освіту, пройшов стажування з метою підготовки до вчительського звання та поглибленого вивчення класичної філології та німецької філософії в Дерптському університеті (1834–1838).

У 1841–1851 рр. він вивчав пам'ятки слов'янської писемності, історичні зв'язки слов'янських літератур і мов, болгарські і македонські діалекти, походження та історію старослов'янської мови.  1841 р. надруковані праці «Спроба викладу літератури слов'ян у її найголовніших епохах», «Короткий огляд слов'янських літератур». У 1851 «Про праці, що стосуються давньої слов'янської мови до М. Смотрицького», «Зауваження про лексичне вивчення рукописів, писаних давньослов'янською мовою».

У 1844–1847 рр. В. Григорович здійснив подорож слов'янськими землями, що перебували під турецькою владою (балканськими володіннями Османської імперії), з метою знайомства з рукописними джерелами південнослов'янських монастирських сховищ, вивчення на місцях живих мов і діалектів, побуту, історії та фольклору південнослов'янських народів, займався візантиністикою. Збирав пам'ятки південнослов'янської писемності, що збагатили джерелознавчу базу славістики. За результатами наукового відрядження Григорович написав «Нарис подорожі по Європейській Туреччині» («Очерк путешествия по Европейской Турции») (1848). Праця мала велике значення для розробки багатьох галузей слов’янознавства і містила унікальні відомості з історії балканських народів, етнографії, фольклористики, топоніміки, діалектології, історії церкви.

Розпочавши свою наукову подорож з Одеси 1844 р., В.І. Григорович відвідав Константинополь, Фессалоніки, Афон, Македонію, Болгарію, Валахію, Банат, Угорщину, Відень; після цього – Крайну, Далмацію, Чорногорію, Хорватію та Славонію; потім – Моравію і Чехію, а по дорозі назад проїхав через Дрезден, Лейпциг, Берлін і Кенігсберг. Широко використовував візантійські джерела для вивчення історії балканських слов'ян – «О Сербии в ее отношениях к соседним державам, преимущественно в XIV и XV столетиях» (1859) та інші.

Під час подорожі до південнослов'янських країн знайшов унікальні рукописи слов’янської культури та писемності ХІ сторіччя – Маріїнське євангеліє та Хілендарські листки. Хіландарські листки – пам'ятка слов'янської писемності XI століття, яку пізніше вчений подарував Новоросійському університету. Багато рукописів з його колекції стали предметом дослідження інших учених. Маріїнське євангеліє, наприклад, було опубліковано й описано В.В. Ягичем у 1883 р. Під час подорожі В.І. Григорович  придбав значну кількість слов'янських книг та рукописів, яка стала частиною його бібліотеки.

На думку відомого славіста кінця ХІХ – початку XX століття професора Олександра Івановича Александрова, «жодна експедиція не приносила науці таких великих результатів, як самітня, добровільна подорож В.І. Григоровича. Кожен крок Григоровича у кожному новому краї його історичного об’їзду ознаменувався відкриттям».

У 1864–1865 рр. Григорович близько року мешкав у Херсоні.

У 1865–1876 рр. ординарний професор кафедри слов’янської філології, 1865–1867 рр. перший декан історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі. Окрім суто мовознавчих курсів викладав і історичні – слов’янські старожитності та історію слов’янських літератур. Читав лекції зі щирою залюбленістю у свій предмет, з повною готовністю ділитися зі студентами здобутими знаннями, завжди був готовий допомогти у заняттях. Лектор вражав своєю ерудицією, читав просто та виразно. Григорович приваблював до себе студентів незвичайною на ті часи простотою обходження з ними, товариською близькістю до них, що відрізняло його від інших професорів.

Григорович –  дійсний член (від 17 січня 1867 р.), член видавничого комітету, Одеського товариства історії та старожитностей. Учасник Археологічних з’їздів. Автор багатьох наукових праць, присвячених різноманітним питанням слов’янознавства, філології та історії слов’янських мов, публікації письмових джерел і фольклору, археологічному дослідженню Південного Причорномор’я. Він став одним із перших дослідників археології, етнографії і топографії Півдня України.

В Одесі Віктор Григорович розгорнув активну громадську діяльність, був головним натхненником виникнення на початку 1870-х рр. Одеського слов’янського товариства Кирила та Мефодія. Позитивно ставився до розвитку української мови та українського національно–культурницького руху. Сприяв влаштуванню в Новоросійському університеті лідера одеських українців Леоніда Анастасовича Смоленського. Діяльність В. Григоровича заклала основи славістики в Одесі.

Наприкінці ХІХ ст. – у перші десятиліття ХХ ст. Одеса була провідним центром дослідження діяльності В. Григоровича. Під впливом його поглядів перебували його одеські учні та послідовники О. Маркевич, Г. Афанасьєв, О. Кочубинський, В. Мочульський, М. Попруженко.

У 1864–1876 рр. приділяв велику увагу дослідженню історії Південної України у міжслов’янських зв’язках, мріючи про перетворення регіону на центр вивчення слов’янства. Багатий на історичні та етнографічні особливості Південь України, на думку вченого, ще не викликав достатнього інтересу науковців, держави та громадськості.

У працях та листах 1874–1876 рр. В. Григорович вказував на необхідність створення «центрального архіву» для збирання та вивчення документів з історії Новоросійського краю. У березні 1874 р. увійшов до комісії зі створення архіву у складі професорів Новоросійського університету. Результатом спільних дій членів Комісії була невелика записка В. Григоровича, яку він подав на 3-му Археологічному з’їзді у Києві (1874). Вступ та 7 пунктів записки були першим проєктом заснування Центрального архіву Новоросійського краю. Автор записки пропонував заснувати архів не в Одесі, а у Вознесенську (через наявність у місті вільних казенних будинків, яких бракувало в Одесі). Найбільш вченого турбував професіоналізм тих, хто буде займатися збиранням документів.

Біля 10 праць присвячено вивченню низки аспектів історії Херсона, Криму, Донеччини. Автор досліджень з історії Сербії, археології і етнографії Півдня України – «Записка антиквара про поїздку його на Калку і Кальміус в Корсунську землю і на південні узбережжя Дніпра й Дністра» (1874).

10 років пропрацював Григорович в Одесі і залишив по собі вдячні спогади й цілу школу славістів, істориків і археологів. Високу оцінку його науковій діяльності дали «стовпи» одеської історичної науки М. Мурзакевич, О. Кочубинський, М. Попруженко, І. Линниченко та інші. Почесний член Новоросійського (1876) та інших університетів. Після десятиріччя викладання в  Новоросійському університеті Одеси, пішов у відставку, 1876 переїхав до м. Єлисаветград, де помер і був похований.  На могилі Віктора Івановича Григоровича у 1892 році було встановлено пам’ятник роботи скульптора Б.В. Едуардса, з текстом «Шукач істини в цьому мінливому світі».                    

Перу видатного етнографа та лінгвіста належать більше 50 наукових праць, серед них «Статті, що стосуються стародавньої слов’янської мови» та «Слов’янське наріччя», де вчений дав фонологічну та морфологічну характеристику української мови. Низка його праць була видана після смерті, «Славянские древности» (1880), «Славянские наречия» (1884), збірка неопублікованих праць, 1866–1876 («Записки Историко-филологического общества при Новороссийском университете» XXV, 1916), та ін.

Протягом довоєнного періоду XX ст. до одеського архіву надходили документи відомих осіб з бібліотек і музеїв Одеси. В колекції приватних зібрань одеських науковців, варто відзначити фонд професора Новоросійського університету – Віктора Івановича Григоровича. Документи, що складають особовий фонд Державного архіву Одеської області «Григорович В.І.» були знайдені у 1956 р. серед не облікованих документальних матеріалів Відділу дорадянських фондів. Зібрання книг та рукописів з особистої бібліотеки В.І. Григоровича знаходяться у фондах Одеської національної наукової бібліотеки та Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. У бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова зберігається «Отдел по славянской филологии профессора В.И. Григоровича» – слов'янська навчальна бібліотека, подарована В.І. Григоровичем вищому навчальному закладу. Славістична бібліотека нині складає 803 найменування у 1017 одиницях. До іменного книжкового фонду входять рідкісні болгарські, румунські, сербські, хорватські, словенські, українські, російські, польські, чеські, грецькі та інші видання. У книжковому фонді представлені численні праці дослідників – представників вітчизняної і зарубіжної славістики. Книжкова колекція видань XVI–XIX ст., зібрана В.І. Григоровичем, є унікальною для Півдня України. 

З колекції зібрання книг та рукописів з особової бібліотеки В.І. Григоровича, подарованої В.І. Григоровичем Новоросійському університету (нині фонди Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова)

Григорович, Виктор Иванович (1815-1876). Собрание сочинений Виктора Ивановича Григоровича (1864-1876) / Издание Ист.-филол. О-ва при имп. Новороссийском ун-те под ред. М. Г. Попруженко. – Одесса : «Экономическая» тип., 1916. – [4], XXXIII, [1], 450 c., 1 порт., 1 карт.

Григорович, Виктор Иванович (1815-1876). Записка антиквара о поездке его на Калку и Калмиус, в Корсунскую землю и на южные побережья Днепра и Днестра. / Издал и приложил чертеж побережья В. Григорович. – Одесса : тип. П. Францова, 1874. – 48, VI c.

До 200–річного ювілею вченого-славіста історичним факультетом Одеського національного університету імені І.І. Мечникова та Науковою бібліотекою було підготовлено спільну монографію «Шукач слов'янських скарбів В.І. Григорович». Мета видання – привернути увагу до особистості та наукового подвижництва вченого, його краєзнавчих досліджень на теренах Європи та України.

Видання про життя та наукову спадщину Віктора Івановича Григоровича (1815–1876), українського мовознавця–славіста, археолога, етнографа, історика, педагога, одного з основоположників вітчизняної славістики

Бацак Н.І. ГРИГОРОВИЧ Віктор Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во "Наукова думка", 2004. – 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Grygorovych_V

Босько В. Видатні мовознавці нашого краю: від Віктора Григоровича до Віталія Скляренка [Текст] / В. Босько // Народне слово. – 2012. – 2 лютого. – С. 1,13.

Виктор Григорович – первый украинский славяновед-византолог (1815–1876) / Матвеева Л.В. – Київ : «Стилос», 2010. – 192 с.

Віктор Іванович Григорович: життя й наукова спадщина : зб. наук. пр. / [редкол.: В. Ю. Франчук (відп. ред.) та ін.] ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України . – Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2017. – 197 с. – (Історія славістики).

Григорович В. І. // Державний архів Одеської області. Путівник – Випуск 1. Фонди особового походження / упорядкув. В. Ф. Онопрієнко. – Одеса: Прес-кур’єр, 2012. – 292 с. С. 40.

Григорович Віктор Іванович // Дослідники історії Південної України : біобібліографічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. – Київ, 2016. – Том 2. – 496 с. : іл. С. 140.

Горпинич В.О. Григорович Віктор Іванович / В.О. Горпинич // Українська мова: Енциклопедія / – К., 2004. – С. 120.

Дьомін О. Б. Шукач слов’янських скарбів В. І. Григорович : монографія / О. Б. Дьомін, М. В.Алєксєєнко ; авт. передмови І. М. Коваль ; наук. ред. В. О. Колесник ; відп. ред. М. О. Подрезова ; бібліогр. ред. Г. В. Великодна ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Наукова б-ка. – Одеса : ОНУ, 2015. – 482 с. , [12] арк. іл. – (Розвиток науки в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова ; вип. : «Славістика»).

Збірник наукових праць, підготовлений Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, розкриває багатогранну наукову діяльність одного із засновників слов’янознавства В. І. Григоровича. У ньому подано нові відомості про творчість видатного вітчизняного вченого, охарактеризовано роль його ідей і наукових починань у становленні і розвитку славістики. Особлива увага приділена аналізу давніх слов’янських текстів – напряму славістичної науки, який посідав помітне місце в науковій спадщині В. І. Григоровича.

Щербань Тетяна Олександрівна. Фундатор наукового слов'янознавства: До 190-річчя від дня народження В.І. Григоровича [Текст] / Т.О. Щербань // Вісник Національної академії наук України. – 2005. – № 5. – С.63-69.