«Крізь війни, табори, Го­лод і екзил»: до 120-річчя від дня народження Уласа Самчука (1905–1987). Анонс

19 лютого 2025 року о 12.00 у головному читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки, з нагоди 120-річчя від дня народження письменника, журналіста, громадського діяча Уласа Самчука (1905-1987) відбудеться відкриття книжково-документної виставки «Крізь війни, табори, Голод і екзил».

Ім’я  Уласа  Самчука  належить  до  пантеону видатних українських прозаїків ХХ століття. Спадщина письменника велика й різноманітна. Трилогії «Волинь», «Ост»; романи і повісті: «Гори говорять», «Марія», «Юність Василя Шеремети», «Чого не гоїть вогонь?»;  збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай»;  книги спогадів і репортажів «П’ять по дванадцятій» (1954), «На твердій землі» (1967), «На коні білому» (1956), «На коні вороному» (1979), «Плянета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980) –  його твори не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію. Літературознавці називали  Самчука «українським Гомером», що наново відкрив світові знану-незнану Україну.

Обранець чи заручник долі?  Улас Самчук завжди перебував у епіцентрі культурного й громадсько-політичного життя України та Європи.  Він сам про себе писав так : «Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни… Одинадцять років війни та революції, п’ятнадцять років вигнання, чотирнадцять миру. Польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордону. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України... Свідок двох найбільших воєн в історії світу…. Голод 1932—1933, концентраційні табори... І вічне вигнання».

Перше оповідання Уласа Самчука «На старих стежках» побачило світ у 1926 році в журналі «Духовна Бесіда» (Варшава).  А з 1929 року молодий письменник  – постійний співробітник  авторитетних українських часописів: «Літературно-науковий вісник», «Дзвони» (Львів), «Самостійна думка» (Чернівці), «Розбудова нації» (Берлін). 

У 1933-му світ був вражений художньо-психологічною повістю «Марія» - перший художній твір про радянський злочин Голодомору . Цей твір Улас Самчук присвятив  всім «матерям, які померли голодною смертю в 1932—1933 роках».

У 1937 році за ініціативи голови українських націоналістів Євгена Коновальця була створена Культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем, її центром  стала Прага, а однією з головних установ – секція митців, письменників і журналістів, яку очолив Улас Самчук.

Він був учасником буремних подій в Карпатській Україні у березні 1939 року, на певний час навіть потрапив до в’язниці. Цей досвід став підґрунтям для створення низки творів, зокрема романів «Гори говорять» та «Сонце з заходу», які не втратили свого значення до сьогодні.

Під час Другої світової війни, у 1941 році  Самчук повертається на батьківщину, де очолює випуск газети «Волинь», маючи  на меті поширювати українську національну ідеологію:  на шпальтах  цього видання  друкувалися статті й вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича, Олени Теліги .  Це окупантам було не до вподоби  – через певний час газету було закрито, а Самчук був заарештований і ледь уникнув розстрілу.

Про своє перебування в Україні за часів німецької окупації письменник залишив спогади «На коні білому» і «На коні вороному». Ці твори дають реальне уявлення про те, що діялося на нашій Батьківщині у ті часи.

1944 року Самчук покинув Україну, розуміючи, що буде знищений радянською владою. Останні місяці війни він провів у Німеччині. У 1945-1948 роках перебував у таборах для переміщених осіб (ДіПі). У цих таборах українські  діячі культури  створили організацію «Мистецький український рух» (МУР), яку Самчук очолив. Це було визнання його як лідера українських культурницьких сил, що протистояли радянській владі й опинилися на еміграції.

Перебуваючи поза Батьківщиною, більшу частину життя,  Улас Самчук ніколи не поривав з Україною духовно. І на чужині продовжував писати гострі публіцистичні статті, що мали відродити українську державницьку ідеологію. У  1948 році , після переїзду до Канади, він стає засновником Організації українських письменників «Слово»(1954).  Його ідеї  знайшли своє втілення у створенні Світового Конгресу Вільних Українців (12 - 19 листопада 1967 р., Нью-Йорк).

Твори Уласа Самчука -  непересічне явище у вітчизняній  літературі.  Адже протягом певного часу письменник був хроністом життя українського народу у період найтяжчих  випробувань.

Запрошуємо відвідати виставку «Крізь війни, табори, Голод і екзил» та детальніше ознайомитися з різноманітними виданнями творів Уласа Самчука, літературознавчими  дослідженнями про життя і творчість письменника. Виставка експонуватиметься  до кінця лютого.