До 170-річчя від дня на­родження І.Я. Горбачевсь­кого (1854–1942)

«З культурного і наукового боку український народ виявив себе віддавна.
Одним з найкращих доказів цього може бути каменярська праця
Нестора сучасних хіміків, славетного українського вченого,
академіка, професора Івана Горбачевського»

Юліас Стоклас

Іван Якович Горбачевський (1854–1942)

Іван Гор­ба­чевсь­кий, на­ле­жить до ко­гор­ти най­ви­дат­ні­ших уче­них єв­ро­пейсь­кої та ук­ра­їнсь­кої на­у­ки кін­ця ХІХ — пер­шої по­ло­ви­ни ХХ сто­літ­тя. Украї­не­ць за на­ціо­наль­ніс­тю, свою на­у­ко­ву ді­яль­ність про­ва­див за ме­жа­ми Ук­раї­ни, усе своє жит­тя від­дав на­у­ці та слу­жін­ню ук­ра­їнсько­му на­ро­до­ві.

Іван Яко­вич Гор­ба­чевський (1854–1942) — про­фе­сор Української гос­по­дарської ака­де­мії (По­дє­бра­ди, Че­хо­сло­вач­чи­на), Українсько­го на­у­ко­во­го ін­сти­ту­ту (Бер­лін), Ук­ра­їнсь­ко­го ви­що­го пе­да­го­гіч­но­го ін­сти­ту­ту ім. М. Дра­го­ма­но­ва. Ака­де­мік Чесь­кої АН (1908). Кан­ди­дат на Но­белівську пре­мію з фі­зіо­ло­гії та ме­ди­ци­ни 1911 ро­ку. Упер­ше очо­лив Мі­ністер­ство здо­ров’я Ав­стрії, став­ши пер­шим мі­ні­стром-ук­ра­їн­цем у сві­ті (1917–1918). Дійс­ний член На­у­ко­во­го то­ва­ри­ства імені Т.Г. Шев­чен­ка, по­чес­ний член ма­те­ма­тич­но-при­род­ни­чо-лікарської сек­ції НТШ, ака­де­мік Все­української ака­де­мії на­ук (1925, ВУ­АН), нев­том­ний гро­мадський діяч і ве­ли­кий пат­ріот Ук­ра­ї­ни.

В Україні за часів тоталітаризму про Івана Горбачевського знало лише вузьке коло спеціалістів у галузі біохімії, водночас його знали, шанували та високо цінували в Австрії, Чехії, Німеччині, Франції, Польщі. Перебуваючи майже все своє життя за межами України, постійно підтримував з нею зв’язки, жив її турботами, чимало зусиль докладав у боротьбі за її волю, збагачував українську науку і культуру.

Іван Горбачевський був одним із засновників Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка у Львові (1873). Організував Лікарську комісію при НТШ (1898), яка була першою українською медичною організацією. 1899 року був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Вчений став одним із фундаторів природничої секції об’єднання, а згодом очолив математично-природописно-лікарську секцію НТШ, яка видавала окремий друкований орган «Збірник математично-природописно-лікарської секції», перший україномовний журнал із природничих наук. Дослідник створював й підтримував ініціативи, налагоджував широкі контакти з українською науковою і культурною громадськістю. В 1937 році обраний почесним членом НТШ у Львові. За словами Михайла Грушевського, саме НТШ було першою українською Академією наук.

Українці-делегати ХІІІ Міжнародного конгресу лікарів у Парижі, 1900 р. Зліва направо:
Володимир Сіменович, Іван Горбачевський, Є. Кобринський, В. Кобринський,
Теофіл Гвоздецький, В. Шмігельський

Велике значення для розвитку української науки мали праці академіка І. Горбачевського з української наукової хімічної термінології. Вчений виступав із публікаціями з питань епідеміології, народної гігієни, судової медицини. Написав 4-томний підручник з хімії чеською мовою «Lékařská chemie ve čtyřech dílech», який вийшов друком у 1904–1908 рр. Пізніше українською мовою видав підручник «Органічна хемія» (Прага, 1924), підготував український підручник із неорганічної хімії, який так і не був надрукований ні за життя, ні після смерті вченого (рукопис виставлений у музеї Тернопільського національного медичного університету). Наукова спадщина Івана Горбачевського нараховує понад 50 праць, опублікованих німецькою, чеською та українською мовами, лише 6 праць вченого були україномовними. Запропонована ним номенклатура органічних (1924–1926) та неорганічних сполук (1939–1941) лягла в основу класифікації та номенклатури хімічних речовин, яка опрацьовувалася і була впроваджена в Україні перед Другою світовою війною.

Іван Горбачевський. «Неорганічна хімія» (рукопис) та видання «Органічна хемія»

Багато енергії віддав Горбачевський для відкриття українського університету у Львові. З 1906 р. систематично, спільно з іншими українськими громадськими діячами, ставив вимоги перед австрійським урядом про відкриття у Львові українського університету. Іван Горбачевський став одним із співзасновників створення Українського вільного університету у Відні (1921) та Празі (1921), а 1923–1924 рр. — ректор Українського вільного університету.

Професорський збір Українського вільного університету, 1925 р. Перший ряд сидять зліва направо:
О. Лотоцький, О. Одарченко, І. Горбачевський, О. Колесса, С. Шелухин, От. Ейхельман, Ф. Щербина

На протязі свого життя Іван Якович Горбачевський активно проявляв свою громадську позицію. Працюючи на чужині, не забував про українське студентство. Разом із професором Празької політехніки Іваном Пулюєм організував товариство «Українська Громада», з метою підтримання українських студентів, що навчалися в Празі. Для бідніших студентів був створений фонд допомоги за рахунок власних коштів академіка та професора І. Пулюя. З початком Першої світової війни під керівництвом Горбачевського було створено Комітет допомоги українським біженцям з Галичини, пораненим військовим і військовополоненим українцям. Організатори комітету намагалися згуртувати українських емігрантів у Чехії, допомагали адаптуватися, підтримували матеріально.

Іван Горбачевський уперше очолив Міністерство здоров’я Австрії в 1917–1918 рр., ставши першим міністром-українцем у світі. Був членом, а пізніше почесним членом Української лікарської спілки у Празі (1922). У період 1923–1925 рр. спілка видавала «Український медичний вісник» (неперіодичний часопис клінічної та суспільної медицини), латинсько-український медичний словник (академік належав до термінологічної комісії видання).

З метою збереження документальних і речових свідчень про визвольну боротьбу за незалежність України організував у Празі товариство «Музей визвольної боротьби України» (1924). Музей зосереджував матеріали, документи, які  надходили від українців з Праги та інших країн світу. Відкриття музею відбулося у жовтні 1930 року, вчений був обраний головою товариства і головував до 1935 року, він приділяв розвиткові Музею дуже велику увагу і мріяв «… про власну хату українства – Український дім у Празі».

Провід Музею визвольної боротьби України 1929 р. Зліва направо:
В. Сімонович, Д. Антонович, Іван Горбачевський, В. Біднов, І. Омелянович-Павленко, К. Лисюк та інш.

У 1925 році за значні наукові заслуги Іван Горбачевський був обраний академіком Всеукраїнської академії наук у Києві (ВУАН) в галузі біохімії. У 1925 р. було створено Український академічний комітет, до складу якого входив і Горбачевський. Вчений здійснював велику організаційну роботу з проведення українських наукових з'їздів у Празі. Академік був обраний головою організаційної комісії Першого Українського наукового з'їзду (1926), під його керівництвом проходить Другий Український науковий з‘їзд (1932), його обрано почесним головою Українського правничого з’їзду (1933).

У 30-х роках, поряд із громадською і науковою діяльністю, вчений веде активну педагогічну діяльність. Одночасно з роботою в Українському вільному університеті викладає в Українській господарській академії органічну хімію,  а в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова неорганічну хімію. Протягом 1931–1935 років вдруге обраний ректором Українського вільного університету, на той час  це  єдиний український університет у світі. Іван Горбачевський підготував численний загін лікарів і науковців з біохімії для України.

Він помер 24 травня 1942 року в Празі та похований на цвинтарі святого Матея. Іван Якович Горбачевський прожив 67 років за межами України, але з Україною був тісно пов’язаний, жив її радощами та болями, багато робив для незалежності Української держави.

Україна віддає належну шану великому патріоту України, подвижнику науки Івану Горбачевському, який прагнув жити та працювати в незалежній державі. Ім'я Івана Яковича Горбачевського носять Тернопільська державна медична академія (1992), школа в рідному селі Зарубинці та вулиця у Львові.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ