До 160-річчя від дня народження Петра Кузьмича Козлова (1863–1935) — українського вченого-географа, академіка ВУАН (1927), директора заповідника «Асканія-Нова» у часи Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського

Козлов Петро Кузьмич (1863-1935) — український вчений-географ, академік ВУАН (1927), директор заповідника «Асканія-Нова» у часи Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Народився 15 жовтня 1863 року у місті Духовщине в сім’ї купця. У 1887 р. закінчив військове училище.

Подальше життя змінила зустріч в 1881 р. з М. М. Пржевальським. Свою першу подорож Петро Козлов здійснив у складі четвертої експедиції Пржевальського в Центральну Азію. За своє життя Петро Кузьмич брав участь у шести експедиціях до Тибету та Монголії. Ним було вивчено багато районів Центральної Азії, відкрито стародавнє місто Хара-Хото, при розкопках якого знайдено понад 2 тис. рукописних книг.

П. К. Козлов на руїнах відкритого ним у пустелі мертвого міста Хара-Хото.

З ім’ям П. К. Козлова пов’язана організація, охорона й збереження Державного заповідника «Асканія-Нова». У 1886 році він зустрічався з власником і засновником заповідника Фрідріхом Фальц-Фейном.

Ф. Е. Фальц-Фейн і П. К. Козлов

На прохання Фальц-Фейна Козлов організував відлов і доставку до Асканії кількох екземплярів коня Пржевальського. Так, завдяки старанням двох людей коня Пржевальського було врятовано як вид. Від 1913 р. Петро Кузьмич часто відвідує Асканію, допомагає Фальц-Фейну здобувати екзотичних тварин, пропагує наукове значення заповідника, пише кілька наукових і науково-популярних книг про Асканію-Нова.

В кінці листопада — початку грудня 1917 р. на охорону Асканії-Нова П. К. Козлов отримав мандат від Таврійського губернського земельного комітету та Київського обласного природоохоронного комітету. У роки громадянської війни П. К. Козлов працював науковим співробітником в Асканії-Новій. Це був найважчий період, коли він, захищаючи фауну й флору заповідника.

У 1923—1926 рр. П. К. Козлов організував ще одну експедицію в центральну частину Монголії. 3 травня 1927 року Петро Кузьмич був обраний Спільним зібранням ВУАН позаштатним академіком ВУАН (1927) та керівником позаштатної кафедри географії ВУАН, почесним членом географічних товариств — голландського та угорського, нагороджений золотими медалями географічних товариств низки країн.

Курган Ноїн-Уль, Монголія

Ноїн-Ульська знахідка

Учасники Монголо-Тибетської експедиції П. К. Козлова. Урга, 1923 р. Зліва направо: К. К. Даниленко, Л. Є. Помитов, П. К. Козлов, Свен-Гедін, П. П. Телешов, А. У. Бохін, М. В. Степанов

У 1931—1933 рр. Петро Кузьмич Козлов брав активну участь в організації експедицій українських науковців у Тянь-Шань, але за станом здоров'я не зміг вирушити з ними. Помер Петро Кузьмич  26 вересня 1935 р.

Діяльність вченого на ниві географічних мандрівок й охорони пам’яток природи неодноразово відзначалась  золотими медалями географічних товариств багатьох країн світу. Ім’ям П. К. Козлова названо льодовик у горах Монгольського Алтаю.

Петро Кузьмич Козлов (1863 - 1935): мандрівник, географ, академік ВУАН / О. Принь // Краєзнавство. – 2019. - №3.

Енциклопедія Сучасної України Т. 13 : Киї - Кок / НАН України. Ін-т енциклопед. дослідж. ; співголова І. М. Дзюба, А. І. Жуковський ; редкол. В. М. Баранецький, В. П. Буркат, І. Д. Гамкало. – 2013. – 712 с.