ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ

УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ: ІСТОРИКО-ЕТНОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС

Різникова Ярослава Олексіївна, заступник директора Департаменту – начальник управління культури, національностей та релігій Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації:

  • Добре, що є такі ювілейні дати, які змушують нас оглядатися, робити ревізію нашим спогадам, оновлювати й систематизувати інформацію, яка вислизає і намагається щезнути з нашої пам’яті. Сьогоднішня конференція допоможе в цій роботі. На момент, коли формувалася Українська держава, не було потужного ресурсу, який би міг донести всьому населенню нашої держави, що треба говорити про відновлення незалежності України, а не просто незалежність. Цього року ми вже відзначали 103-тю річницю нашої незалежності, яка була проголошена 22 січня 1918 року. Третій Універсал Української Центральної ради розпочинався прекрасними словами: «Народе України. Твоєю силою, волею і словом стала на землі українській вільна Народня Республіка». Іншою датою могло б стати 22 січня 2019 року, коли на Софійському майдані відбулося проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР в єдину незалежну державу. Я вірю, що ми дійдемо до того, що говоритимемо про більш ніж сторічну тяглість нашої незалежності, як це роблять наші побратими – країни Балтії та Грузія.

Без тієї держави не могло б бути і сучасної незалежної України. Потребує більш детального вивчення феномен української національно-демократичної революції 1917-1921 років. Саме тоді було закладено базис, який було використано в сучасній незалежній Україні, коли формувалася законодавча база та готувалася Конституція 1996 року. А тоді для справедливого вирішення національного питання в новій владі, яка була репрезентована постатями Грушевського, Винниченка, Петлюри, Єфремова, належало створити новий, демократичний формат міжнаціональних комунікацій. Яким чином створити об’єднану державу, як залишити прекрасні унікальні моменти культури, історії, традицій, звичаїв різних народів, які об’єднані в цю єдину державу. В основу цього формату покладалось формування етнополітики трьома найбільшими національними меншинами – росіяни, євреї і поляки. Ще в тексті Третього Універсалу 25.11.1917 року було сказано: «Український народ, сам довгі роки боровся за свою національну волю і нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам: великоруському, єврейському, польському та иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя, та доручаємо нашому Генеральному Секретарству Національних Справ подати нам в найближчому часі законопроєкт про національно-персональну автономію». Закон про національно-персональну автономію був прийнятий в один день з Четвертим Універсалом, 22.01.1918 року. Грушевський назвав його «моральною вершиною українського народу». Таким чином, Центральна Рада проголосила право на самостійне творення свого життя невід’ємним природним правом кожної нації.  

ТОТАЛІТАРНЕ МИНУЛЕ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС

Маркова Світлана Василівна, доктор історичних наук, директор «Інституту дослідження Голодомору» Національного музею Голодомору-геноциду:

  • Громадянське суспільство є надзвичайно важливим. Якщо згадати нашу історію, то ще з часів Руси-України формувались елементи цього громадянського суспільства. Це - Руське право, яке функціонувало на її теренах, згодом Магдебурзьке право, тільки в Прусії й Україні Магдебурзьке право могли надавати не тільки містам і містечкам, але й великим селам. А це елемент самоврядної інституції, далі дідичне право, козацьке право, тобто українці з давніх давен формувалися на засадах самоврядування. Традиційно українці звикли приймати колективні рішення, звикли виходити на майдан і приймати спільне рішення. Тому громадянське суспільство це не щось ефемерне, в нього є певні підвалини. Базовою цеглиною громадянського суспільства є власність. Власність є надзвичайно важливою. Коли відбулась анексія більшовиками України, перше, що було забрано, - це власність. Сучасні прихильники авторитарної моделі кажуть, має бути той, хто зверху, хто все за нас зробить, він вирішуватиме. Ні, ніколи такого не буде, адже держава і громадянське суспільство це те, що будується знизу та розвивається догори. Воно залежить абсолютно від кожного з нас. Коли була Революція Гідності, я думала, що я можу зробити? Для себе я вирішила, я не буду брати-давати хабарі, це моє щось маленьке, що я можу зробити, але, якби кожен замислився і діяв саме так, то, можливо, ми б отримали отой швидший поступальний рух. Адже нам тридцять і ми вже хочемо бути успішними. Ми декларували, що так, ми є! А ми реально є, у нас тисячолітня історія, тисячолітня культура, тисячолітня церква, тисячолітнє право. Тобто, ми най-найкращі. Але, на превеликий жаль, ось цей вектор руху ще з самого початку пішов не на формування громадянського суспільства, а на суспільство з елементами олігархізації. Це означає вивищення інтересів одних над інтересами інших. Тому надзвичайно хочеться, щоб цей рух був пришвидшений і щоб ми могли передати своїм дітям-онукам повноправну державу, якою вони будуть пишатися і залюбки будуть жити у цій державі.

 

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК СПОСІБ ЗМІЦНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТА ВНУТРІШНЬОЇ СУБ'ЄКТНОСТІ УКРАЇНИ

Алієв Алім Нурійович, заступник генерального директора Державної установи «Український інститут» Міністерства закордонних справ України:

  • Підвищення впізнаваності України за кордоном; розбудова міжнародного діалогу шляхом підтримки і реалізації заходів, програм і проєктів; забезпечення участі України у заходах і проєктах у галузі культури, освіти, науки, креативних індустрій (літератури, візуального, аудіального, аудіовізуального, сценічного мистецтва, архітектури, нових медіа); поширення українського досвіду розвитку громадянського суспільства, державотворення, відданості цінностям свободи, демократії, національної єдності; популяризація української мови та культури за кордоном.

Українська мова – ще сектор, з яким ми працюємо в умовах дуже обмежених ресурсів. Популяризація й посилення присутності та використання української мови в світі, через створення україномовних аудіогідів у закордонних музеях, чи інформаційні кампанії про українську мову, промоція україномовного контенту.

Ми щороку починаємо працювати в дуже різних країнах, ця географія суттєво розширюється. Наша стратегія роботи в цих країнах полягає в тому, що ми не охоплюємо все й одразу, а в кожній країні ми вибудовуємо системну політику, діалог з місцевими партнерами на декілька років, аби ця суб’єктність України в тій чи іншій країні посилювалась. Станом на сьогодні ми працюємо в дванадцяти країнах Західної Європи, США, Туреччина та Японія. 

Декілька важливих прикладів проєктів Українського інституту. Один з наших проєктів – дослідження сприйняття України за кордоном. Перед тим, як ми заходимо в ту чи іншу країну, ми досліджуємо, що знають про українську культуру, про українські наративи, про те, як сприймаємося ми в тих чи інших фахових аудиторіях. Нещодавно ми запустили ще один важливий проект: досліження європейських підручників з історії ХХ століття щодо українських наративів. Ми розуміємо, що в школі формується ставлення до тієї чи іншої країни. Ще один проєкт, яким ми пищаємось, - англомовний академічний онлайн-курс про Україну «Україна: історія, культура та ідентичності».

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКИХ ПОСЕЛЕННЯХ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Кушнір В’ячеслав Григорович, доктор історичних наук, професор, декан факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, очільник Одеського етнологічного товариства та ГО «Міжнародний центр по роботі з українцями за кордоном»:

  • Я говоритиму про ідентичність культурну Трансфорація ідентичності це процес, але, якщо говорити про якусь одну спільноту, спільнота існувала, в процесі вона видозмінюється, може перейти в іншу ідентичність, або взагалі зникнути. Ця доповідь присвячена Півночі Одеської області, Придністровська зона На початку ХХ ст. у цьому регіоні існували ідентичності, яких сьогодні вже й не згадують. На Кодимщині були присутні досить потужні польська, молдовська та єврейська громади. По Дністровській зоні від Могилів-Подільського майже до Дубоссар у другій половині ХІХ ст. формувалась ідентичність, група населення, яка називала себе побережниками. Це змішане українсько-молдовське населення, вони не вважали себе молдованами, водночас не вважали себе українцями, мали свою певну самосвідомість. Народознавці фіксували таку ідентичність, вона не сформувалась до кінця, і зникла. Але це має стосунок до теми, бо йдеться про трансформацію. В якийсь період існували певні ідентичності, а в якийсь час вони зникали, або перетворювались. Нам потрібно знати цю природу трансформації ідентичностей. Чому? Бо політики часто використовують ці процеси, надаючи їм політичного забарвлення. Часто політика пояснення таких трансформацій руйнує консолідацію і приводить до небажаних процесів, міжетнічної напруженості. Отже, для того, щоб ми розуміли природу таких ідентичностей, наведу один приклад, який ілюструє цей, безперечно, складний процес. Ми знаємо, що політичні процеси, державна ідеологія, можуть впливати на трансформацію ідентичностей і впливають. Але в даному випадку ми спостерігаємо природній процес, без втручання ідеології та політики.

На цих двох фото мова про вбрання. Це Кодимщина. Це вбрання в українських селах називається українським, а аналогічне вбрання в молдовських селах через Дністер називається молдовським. От виникає питання, так чий це одяг? До чиєї культури він відноситься? Наприкінці ту формувалася група побережників, українсько-молдовське населення. Це дві різних культури, але вони комунікували. Мешканці цього села чи району спілкувались між собою і запозичували те, що їм подобалось: з побуту, з господарської діяльності, з духовної культури. На початку ХХ ст, коли існувала Молдавська Автономна Республіка, було 85 українських сільрад, 33 молдавських, 24 українсько-молдавських. Що виходить в результаті? Порубіжжя українсько-молдовське на Одещині, порубіжжя українсько-польське на Львівщині чи українсько-угорське на Закарпатті – це варіативність української культури. На таку варіативність Україна дуже багата. А це означає, що традиційна культура українців завдяки комунікації, завдяки трансформаціям регіональних ідентичностей зробила великий внесок у розмаїття нашої української культури.

БІБЛІОТЕКИ ЯК ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ ВИХОВАННЯ СВІДОМИХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Гордієнко Алла Іванівна, кандидат культурології, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей:

  • 30 років для людини – це вік, коли молодість зустрічається зі зрілістю. Так і наша держава - до своїх тридцяти вже відбула далеко не безтурботне дитинство і гарячу юність, рано подорослішала, зрозуміла, що розраховувати треба тільки на себе. Стала рівноправною та визнаною багатьма державами світу. Усвідомила, що без самоприйняття, яке полягає в національній історії, культурі, традиціях не буде для неї справжньої незалежності та могутності. Адже розвиток економічного стану країни, благополуччя її громадян неможливе без духовного розвитку, збереження своїх культурних надбань та втілень їх у суспільне життя. Всі ми, хто дотичний до творення культури і збереження процесів культурного виховання, добре розуміємо надзвичайне значення державного бачення у необхідності підтримки та поширення національно-патріотичного виховання, національної культури у суспільстві. Адже саме централізований всеосяжний підхід до виховання юних українців дозволить суттєво зміцнити Українську державу. Одним з основних документів, що регламентують таку діяльність, є постанова Кабінету Міністрів про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 роки. Але це лише стратегія, а план дій повинні робити ми з вами. Всі ми, дотичні до культури, маємо вплив та інструменти для досягнення основних напрямів цієї стратегії. Особливо це стосується бібліотечної діяльності, оскільки публічні бібліотеки, попри всі проблеми, завжди підтримували державну політику та ідеологію щодо виховання свідомих громадян. Так було за всіх часів, за всіх режимів, за різних ідеологій, і це не підлягає оцінюванню. Це вже є минуле і це вже є історія. Це догма – бібліотека працює на благо державотворення.

Отже, головний напрям нашої стратегії – це співпраця зі школами. Доброю традицією для бібліотек є проведення позакласних годин у різних форматах, інтерактивних вікторин, зустрічі з цікавими людьми, театральні перегляди. Такі заходи плануються разом із закладами освіти та є завжди якісною складовою виховного процесу школярів. Оскільки спільнота бібліотекарів має неабияку базу напрацювань, спрямованих на виховання молодого покоління в дусі патріотизму, націоналізму та українства, поваги до історичного минулого, духовної та культурної спадщини. Як вже не раз зазначалося на наших зустрічах, карантинні умови значно пожвавили нашу діяльність. Якщо раніше ми проводили зустрічі з дітьми тільки в офлайн режимі, то цей період нам дозволив удосконалити свої форми і методи роботи і ми вийшли дуже активно в онлайн-режим. Один з наших проєктів - Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Незалежна і єдина моя Україна!» до 30-річчя нашої незалежності. Нашими партнерами є Національна спілка художників України, Видавництво «Vivat», ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей», ТОВ «АВК» та Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України. В конкурсі взяли участь понад 3 тисячі дітей. Зараз наша бібліотека розквітла, бо прикрашена цими чудовими роботами. 27 переможців будуть оголошені в День Незалежності.

КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКІ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-БІБЛІОТЕЧНІ ПРОЄКТИ ОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Бірюкова Ірина Олександрівна, генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки:

  • Одеська національна наукова бібліотека заснована 1820 року і є найстарішою публічною книгозбірнею України. Вона починала як Одеська міська публічна бібліотека з невеликим фондом у 5000 документів. Нині це потужний інформаційний центр з фондом майже 5,5 мільйонів документів, який обслуговує близько 340 тисяч користувачів на рік, видає близько 2 мільйонів документів щорічно. Реалізує низку наукових та мистецьких проєктів у співпраці з партнерами.

Новий історичний етап розвитку ОННБ починається з набуттям Україною незалежності. У цей дуже знаковий період становлення незалежної держави, що супроводжувалось формуванням відкритого демократичного суспільства, входженням України в світовий інформаційний простір, коли сталися глибокі зміни у всіх сферах суспільного життя, діяльність бібліотеки наповнилася новим змістом. Якщо говорити про зміни в бібліотеці того часу, це питання поповнення фондів літературою, яка раніше була невідома широкому загалу. Це видання, які були передані до фонду бібліотеки з відділу спеціального зберігання, а також книги з релігії, релігієзнавства, що почали надходити у великій кількості. Бібліотека активно запрацювати з українською діаспорою з різних країн, завдяки чому фонд поповнився українікою, яка в різні роки видана в Канаді, США, Німеччині, Великобританії, Австралії, Аргентині. Ця література довгі роки була недоступна нашим читачам, бо вважалась антирадянською. В Україну повернулися безцінні книги з історії політичної думки, релігії, мовознавства, бібліографічні видання, художня література, в тому числі література періоду Розстріляного Відродження – вся вона стає підгрунтям наукових розвідок, історичних рефлексій і потребує подальшого опрацювання. Новим явищем для бібліотеки стало плідне і цікаве для обох сторін співробітництво з закордонними книгозбірнями. Наші бібліотекарі переймали кращий досвід зарубіжних партнерів та ділилися власними напрацюваннями. У незалежній Україні постала одна з проблем - забезпечити попит читачів саме на україномовну літературу. Процес становлення суспільства потребував підручників, наукових праць, особливий попит мали книги з історії України та публіцистика. Мої колеги згадують, і це відображається у звітах бібліотеки початку 90-х років, що у ті часи, коли ще не було Інтернету, не було електронних ресурсів, яким шаленим попитом користувалися періодичні видання, яка черга була до нових видань, які надходили до бібліотеки, який потяг суспільства був до свіжої інформації про те, що відбувається в країні та за її кордонами. Ми пишаємося тим, що бібліотека відстоювала інтереси наших читачів і намагалася завжди, навіть у найнепростіші періоди, задовольнити попит на книгу. Відбувалася реставрація, бібліотека була зачинена до 1993 року, ми робили все можливе і не полишали наших читачів доступу до інформації і актуальних новин.

На сучасному етапі відсоток україномовних видань щороку збільшується, нині до фонду бібліотеки 75% документів надходять українською мовою. Цьому сприяє і закон про доставляння обов’язкового примірника книг, які видаються в Україні. Цьому сприяють програми поповнення публічних бібліотек, які координує Український інститут книги, програми, які підтримують наші меценати, дарувальники, наші партнери, автори, які вважають за честь передати власні твори до фонду національної книгозбірні, де ці роботи зберігатимуться довічно. Статус фонду є складовою Державного бібліотечного фонду України. Зважаючи на вагомий внесок до бібліотечної справи, наукового вивчення, збереження та популяризацію рукописних та друкованих пам’яток культури, активну міжнародну діяльність, Президент України 2009 року підписав Указ про надання Одеській державній науковій бібліотеці статусу національної, що стало знаковою подією в її історії та дозволило актуалізувати напрями її діяльності. Відтоді вона змінює певною мірою концептуальні засади своєї ролі, переглядає зміст діяльності. Починається трансформація власних функцій відповідно до потреб суспільства, розвитку української державності, національної культури, науки, освіти. Нині бібліотека є потужним культурно-освітнім науково-інформаційним закладом, який здійснює функції – науково-дослідного, методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства. Основні напрями її роботи є обслуговування користувачів, інформаційна діяльність, формування документних ресурсів та їх збереження, соціокультурна діяльність, наукова робота, міжнародне бібліотечне співробітництво. З наданням статусу національної значно розширився спектр її соціокультурної діяльності, зросла кількість культурно-просвітницьких заходів, здійснюється серйозна організаційна робота щодо їх підготовки. Щорічно бібліотека реалізує низку проєктів міжнародного та регіонального рівнів, спрямованих на популяризацію ресурсів і послуг бібліотек, адвокацію бібліотечних інституцій, залучення нових читачів, розширення кола читацьких інтересів, задоволення та розвиток інформаційних потреб, організацію змістовного дозвілля. Численні акції і проєкти сприяють розвитку української нації та само ідентифікації, вихованню національної самосвідомості громадян, формуванню українського національного інформаційного простору. На підтримку державної політики в бібліотеці щорічно відбуваються цикли заходів, присвячених річниці подій Української революції 1917-1921 років, Дню Соборності України, Дню Героїв Небесної Сотні, Дню українського добровольця, річниці Конституції України, Дню Незалежності України тощо. Це, насамперед, книжково-ілюстративні виставки, огляди, відеолекції фахівців. Заходи проводяться із залученням провідних учених, фахівців, журналістів, бібліотечних, музейних, архівних фахівців у співпраці з місцевими інституціями. Цікавим рішенням популяризації є мистецька складова. Це виставки творів відомих художників. Щороку до Міжнародного дня рідної мови та Дня української писемності й мови  реалізується проєкт «Бібліотека – територія культури мовлення». Це організація книжкових виставок, реферативна робота з виданнями та надання електронних копій на сайті бібліотеки. Творчо-ділові зустрічі представників національно-культурних товариств регіону. Заходи відбуваються у тісному співробітництві з інституціями державної влади, місцевого самоврядування, 

Для нас важливою є медійна підтримка. Висвітлення нашої діяльності у ЗМІ. Ми намагаємося завжди відшукати доріжку до серця читача і залучити якомога більше людей до реалізації наших проєктів. Адже, чим більше стейкхолдерів буде задіяно, тим більш ефективною буде наша робота.

Вихованню національної свідомості та промоції української культури сприяють традиційні культурно-просвітницькі проєкти ОННБ:

Щорічні «Шевченківські читання», присвячені постаті Великого Українця і його творчій спадщині, постійно збирають чималу аудиторію учених, культурологів, літературознавців, фахівців різних напрямів діяльності.

«Різдвяні читання» – перший в Одесі та Південному регіоні культурний і науково-просвітницький проєкт ОННБ, запроваджений 1999 року, спрямований на відродження духовності та культури українського народу як важливого чинника утвердження єдності й злагоди в суспільстві. Науковці та духовенство співпрацюють у дослідженні питань релігії та релігієзнавства, у поширенні духовної та філософської думки, в освоєнні загальнолюдських і християнських цінностей.

«Скарби України: цифрова колекція книжкових пам’яток у фонді Одеської національної наукової бібліотеки» - проект, який  є складовою національного електронного інформаційного ресурсу у сфері науки, техніки, культури, освіти, який створюється багатьма культурними установами, та забезпечує доступ до нього з метою реалізації конституційних прав громадян щодо свободи інформації, наукової, технічної, літературної, художньої творчості, започаткований 2019 року.

Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині» проводиться бібліотекою впродовж двадцяти двох років поспіль за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеської обласної державної адміністрації Одеської обласної та Одеської міської рад, Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, Книжкової палати України імені Івана Федорова. Мета виставки – сприяння широкій популяризації української книги та мови, відродження національної духовності, поповнення бібліотечних фондів області новими книжками, привернення уваги владних структур до книговидавничих і бібліотечних проблем.

З 2019 року в Одеській національній науковій бібліотеці започатковано загальномасштабний культурно-просвітницький проєкт «Інтелект-форум», концепція якого поєднує щорічну інтелектуально-літературну подію загальнонаціонального рівня – Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині» та професійну програму для працівників бібліотек, музеїв та архівів «ОдесаБібліоСаміт».

У фондах Одеської національної наукової бібліотеки зберігається понад 200 тисяч рідкісних книжкових пам’яток, які становлять виняткову цінність з огляду історії, культури, науки України та світу: рукописні книги, стародруки (інкунабули, палеотипи, видання кириличним шрифтом, видання XVIII ст.), українські видання (1801-1945), іноземні видання, окремі колекції тощо. Ці документи мають виняткове історичне, художнє, наукове, культурне значення для формування вітчизняного інформаційного простору і визначають внесок України у всесвітню культурну спадщину.

Реалізація таких проєктів свідчить про те, що бібліотека стала не лише традиційним місцем зберігання творів друку, а й простором для обміну думками, установою, яка відкрита новим віянням в усіх сферах діяльності людини.

Бібліотека була і залишається активним учасником процесу відновлення історичної пам’яті, формування демократичного способу мислення, утвердження громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями, національною самосвідомістю та патріотизмом, тим самим сприяючи зміцненню духовного фундаменту української державності, становленню та ефективному розвитку державотворення незалежної України.

І сьогодні Одеська національна наукова бібліотека не лише виконує одне з головних своїх завдань – збирання, зберігання, поширення та надання у використання загальнодоступної інформації, але й  перетворює цю інформацію на цінний національний потенціал, від якого залежить сталий розвиток усього українського суспільства.

Створено: 06.09.2021
Переглядів: 208




© 2021 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.