Дмитро Іванович Чижевсь­кий — видатний українсь­кий мислитель, фундатор історико-філософського українознавства : до 130-річчя з дня народження

«В часи, коли Україна стала незалежною,
вона особливо має пишатися тим,
що і в часи неволі не давали заснути тій думці
такі сподвижники, як Дмитро Чижевський»

М.К. Наєнко

01.jpg

Дмитро Чижевський (1894–1977) 

02.jpg

Родина Чижевських. На світлині Дмитро Чижевський із батьком Іваном, матір’ю Марією та сестрою Марією

Дмитро Іванович Чижевський — український вчений-енциклопедист, філософ, культуролог-славіст, літературознавець, релігієзнавець, дослідник української і слов’янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовності, мовознавець і публіцист. Професор (1927) Українського високого педагогічного університету, Українського вільного університету (УВУ) у Празі (1929), доктор філософії університету Галлє (1933). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук (УВАН), член Хорватської АН у Загребі (1962) та АН у Гейдельберзі (Німеччина). Президент товариства славістів (Німеччина). Член управи міжнародних наук товариства «Геґелівська спілка». Почесний професор Кельнського університету (Німеччина) та багатьох европейських університетів та інститутів. Викладач університетів Галле, Єни, Марбургу, Гайдельбергу, Кельна. На своїх посадах у Галле, Марбурзі і Гайдельберзі заснував і розбудував славістичні інститути.

Залишив по собі велику й різноманітну творчу спадщину. Автор понад 1000 праць з історії української та слов’янських літератур, філософії та культури, суспільно-політичної думки, славістики, бібліотекознавства, книгознавства, компаративного літературознавства, структурної лінгвістики та низки інших галузей і дисциплін, зокрема студій, присвячених Г.Сковороді, М.Гоголю, Т.Шевченку, Г.-В.Геґелю, І.Канту, Я.-А.Коменському, В.Липинському, С.Франку, Ф.-В.Ніцше, Ф.Шіллеру, Ф.-В.Шеллінгу та ін.

Постать і доробок Дмитра Івановича Чижевського — визначні для становлення української модерної історико-філософської науки. Він написав перші фундаментальні праці з історії філософії «Філософія на Україні» (1926), «Нариси з історії філософії на Україні» (1931), «Історія української літератури: від початків до доби реалізму» (1956), і став класиком української історико-філософської науки, фундатором історії філософії України як науки. Чижевський студіював філософію, логіку, слов’янську філологію, індоєвропейську лінгвістику в Київському університеті (1913–1919). Київські студії значною мірою визначили філософський шлях Д. Чижевського.

03.jpg

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні (1931)

04.jpg

Чижевський Д. Історія української літератури. Видано у Нью-Йорку в 1956 році. Видавництво: Українська вільна академія наук (УВАН) у США

05.jpg

Чижевський Д. Філософія Г.С. Сковороди (1934)

06.jpg

Чижевський Д. Український літературний барок. Нариси (1941)

07.jpg

Чижевський Д. Культурно-історичні епохи (Авґсбурґ, 1948)

07a.jpg

Чижевський Д. Культурно-історичні епохи (Авґсбурґ-Монреаль, 1978)

Українську філософію розглядав, як окрему самостійну одиницю історико-філософського процесу, а його «Філософія Г. Сковороди», опублікована у 1934 році, залишається однією з найкращих праць про Сковороду.

Чижевський  автор першого фундаментального дослідження про українське бароко — «Український літературний барок: Нариси» (у 3 т. 1941-1944) (Українське літературне бароко»), а історію нашої літератури намагався побудувати як історію стилів, підкреслюючи початковий зв’язок з візантійською культурою. Дослідження вченого українського літературного бароко і сьогодні не втратили свого наукового значення, заклали основи сучасної української медієвістики. Слава першовідкривача українського бароко назавжди залишиться за професором Дмитром Чижевським.

Дмитро Іванович Чижевський за період перебування на еміграції і головним чином у Галлє видав за 1921 — 1945 рр. 450 власних праць. В архівах Галлє вчений зробив ряд цінних знахідок. Це в першу чергу твори відомого чеського педагога і мислителя XVII ст. Яна Амоса Коменського і серед них «Пансофія». Тут Чижевський віднайшов і латиномовні твори українських учених, що у давні часи навчалися у західноєвропейських університетах, а також латинські поезії Феофана Прокоповича.

Один із найвидатніших славістів останнього тридцятиліття ХХ століття, вчений-унiверсал зi світовим ім’ям, який здійснив потужний вплив на західноєвропейську й американську славістику, автор фундаментальних досліджень з історії слов’янської, й зокрема української культури, він був одним iз засновників дослiдницько-славiстичних студій в Нiмеччинi та США. Відомий дослідник німецької славістики, один із фундаторів та директор Слов’янського інституту при Гейдельберзькому університеті (1956–1968), який перетворив на найкращу славістичну інституцію на теренах Європи. Учасник усіх славістичних міжнародних конгресів, зокрема Празького конгресу (1968).

В американський період Д. Чижевський брав активну участь у науковому житті української еміграції, особливо в діяльності Української вільної академії наук, входячи до її правління й очолюючи спочатку літературознавчу, а згодом і філософську секції. З 1951 р. вчений став редактором англомовних «Анналів» УВАН. У цей час активно співпрацює з «Енциклопедією українознавства», готуючи статті.

У багатогранній науковій діяльності Дмитро Іванович Чижевський зробив значний внесок у дослідження історії літератури, естетику й філософію (українську, словацьку, чеську, польську й німецьку), з яких близько 200 наукових праць вченого присвячено Україні. З 1994 року в Україні опубліковані «Історія української літератури», «Філософія Г.С. Сковороди» та чотиритомник філософських праць, підготовлений Інститутом філософії НАН України.

«…без його праць українське літературознавство було й залишається не просто «неповним», а злиденним. Як, до речі, й українська філософська думка XX століття...» — така оцінка літературознавця, доктора філологічних наук, професора Михайла Кузьмовича Наєнка.

Своєю плідною й багатогранною діяльністю вчений сприяв зближенню європейських народів. Наукова та архівна спадщина Д. Чижевського вивчається вченими різних країн, і завдяки цьому утворюється діалог між різними європейськими культурами, до чого так прагнув Д. Чижевський. Вчений й на сьогодні залишається визнаним авторитетом в питаннях історії слов’янської думки та одним з досить цитованих в західних джерелах авторів. Дмитра Чижевського без перебільшення можна вважати істориком інтелектуального життя слов’ян, постаттю загальноєвропейського значення.

Особистий архів Дмитра Івановича Чижевського зберігається в бібліотеці Гейдельберзького університету (Німеччина), а також в університетах Галлє (Німеччина) та Гарварда (США). Частина документів зберігається в родині дочки вченого у США.

Давній друг ученого Панас Васильович Феденко, український політичний діяч, історик, публіцист так оцінив значення Чижевського для вітчизняної та світової науки: «Ця втрата, як незагоєна рана, буде довго викликати біль і жаль у серцях людей науки і сум у душах усіх, що знали благородний характер покійного. Учені такого рівня родяться раз на століття або й рідше. Між творцями української науки, що діяли за правилом «sine ira et studio», — Михайлом Максимовичем, Володимиром Антоновичем, Михайлом Драгомановим, Іваном Франком, Михайлом Грушевським — ім’я Дмитра Чижевського залишиться в пошані, поки живе українська нація та її культура».

08.jpg

Меморіальна дошка пам’яті Дмитру Чижевському (1894–1977) на фасаді Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

З березня 1993 року на знак вшанування пам'яті Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека носить ім’я видатного земляка, всесвітньо відомого славіста, філософа, вченого-енциклопедиста, академіка Дмитра Івановича Чижевського. Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського – одна з найстаріших в Україні, найбільша за обсягом фондів книгозбірня області, зберігає колекції цінних і рідкісних видань.

У 1997 році НАН України заснувала академічну Премію імені Дмитра Чижевського — за видатні наукові роботи у галузі філософії.

На знак вшанування вченого у 2006 році на приміщенні Інституту філології Київського національного університету, де навчався Дмитро Іванович Чижевський, відкрито меморіальну дошку.

Публікації присвячені видатному українському вченому-славісту, філософу, історику культури та літературознавцю – Дмитру Чижевському. Окреслюються основні віхи життя та діяльності дослідника, його внесок у розвиток національного та європейського слов’янознавства, української історико-філософської науки, аналізуються концептуальні положення фундаментальних праць науковця. Див. список у PDF

Створено: 03.04.2024
Оновлено: 09.04.2024
Переглядів: 1171




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.