Презентація видання «Шевченківська енциклопедія: образотворча спадщина»

Непересічною, хвилюючою подією, що відбулася в перший день роботи XХІІІ Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» стала презентація видання «Шевченківська енциклопедія: образотворча спадщина» (Київ : Ліра-К, 2023) за участі д-ра філол. наук, заступника директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, члена Наукового товариства ім. Шевченка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки Олександра Бороня, члена Національної спілки художників України, заслуженого художника України Сергія Савченка, д-ра мистецтвознавства, проф. кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ імені К.Д. Ушинського, заслуженого діяча мистецтв України Ольги Тарасенко та культуролога, члена Національної спілки журналістів України Тетяни Ананченко.

foto-1.jpg foto-2.jpg

Шевченкіана, у будь-якій формі,– це безперервний всеосяжний і глибокий процес, який триває вже понад 180 років, і кожне видання, зокрема, й у форматі книги – явище неординарне. А коли це видання ще й енциклопедичне, то цінність його зростає в рази.

Як зазначає у вступній частині енциклопедії голова редакційної колегії, академік Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України, колективом якого і здійснене це унікальне дослідницьке і довідкове наукове видання, «в якому аналітично відображено здобутки шевченкознавства за півтора століття. У цій персональній енциклопедії завдяки застосуванню традиційних і новітніх методик і стратегій проаналізовано всю літературну та образотворчу спадщину Тараса Шевченка».

foto-3-2.jpg

У своїй доповіді доктор філологічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Олександр Боронь, який взяв участь у презентації онлайн, зокрема, повідомив, що видання «Шевченківська енциклопедія. Образотворча спадщина» підготували Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України спільно з ТОВ «Видавництво Ліра-К». Загальне редагування здійснив він, Олександр Боронь, наукове редагування забезпечила Марина Юр. В ньому подано інформацію про майже всі відомі, зокрема й незнайдені, твори живопису і графіки Шевченка, провідні жанри його образотворчої спадщини, її художні особливості. В оформленні використано матеріали з фондів Національного музею Тараса Шевченка, у томі вміщено понад 500 ілюстрацій та кольорову вклейку на 16 сторінках. Виготовлено кілька примірників повнокольорового варіанту книжки на крейдованому папері.

Видання базується на відповідних статтях шеститомної «Шевченківської енциклопедії». Раніше вже було випущено на її основі тематичні томи «Шевченківська енциклопедія. Літературні твори» (2016), «Шевченківська енциклопедія. Тарас Шевченко та його сучасники» (2021), «Шевченківська енциклопедія. Теорія літератури. Мова» (2021), які мають велику популярність серед широкого кола читачів.

Порівняно із шеститомною «Шевченківською енциклопедією» (2012–2015) у новому виданні поклики на мистецькі твори нарешті уніфіковано за останнім Повним зібранням творів Шевченка у 12 томах (публікацію образотворчої спадщини в академічному виданні на час підготування енциклопедії ще не було завершено). Мірою можливого так само узгоджено датування творів, змінено або скориговано їх назви, у разі принципових розбіжностей наведено кілька варіантів. Вилучено статті про твори, що, як з’ясувалося, безпідставно приписувалися пензлю Шевченка. Водночас додано нові розвідки про деякі начерки, ескізи тощо. Подекуди уточнено атрибуцію, виправлено помічені помилки і фактичні хиби, частково оновлено бібліографію. Твори описано за виробленою у мистецькій частині Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах схемою написання статей, доповненою аналізом творів, історією їх побутування, експонування, репродукування, переліком місць зберігання. Вказано літературні джерела, в яких ідеться про описуваний твір Шевченка.

Вперше в одному томі в алфавітному порядку подано відомості про Шевченкові олійні картини, акварелі, сепії, офорти, олівцеві ескізи тощо в супроводі репродукцій, що дає цілісне уявлення про мистецьку спадщину художника. Автори статей водночас подекуди відзначали маловивчені та дискусійні питання, що потребують подальшого дослідження.

Актуальність пропонованого видання полягає в необхідності задовольнити постійний інтерес до постаті Тараса Шевченка та його творчості, зокрема менше вивченої мистецької спадщини. Представлення образотворчого доробку Шевченка нерозривно пов’язано із його біографією, від з’ясування тих чи інших обставин якої залежить датування картин і малюнків, їх атрибуція, визначення місця їх появи тощо.

Не треба зайвий раз пояснювати, що популяризація Шевченкової творчості, особливо малознаних її сторінок, становить один із пріоритетів наукової і видавничої діяльності в умовах повномасштабної російської навали. Тож головний задум видання полягав у тому, щоб доступною мовою розповісти майже про всі відомі мистецькі твори Шевченка, показати жанрове розмаїття його образотворчої спадщини, її суголосність із сучасністю.

Високий науковий рівень статей забезпечили провідні фахівці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Національного музею Тараса Шевченка та інших установ під керівництвом редакційної колегії з авторитетних науковців на чолі з академіком НАН України М. Г. Жулинським.

Тематичне видання «Шевченківська енциклопедія. Образотворча спадщина» – це надійна база для подальшої комплексної і концептуальної оцінки мистецької творчості художника.

Подякувавши Олександру Бороню за ґрунтовне і змістовне повідомлення про презентоване видання, культуролог, член НСЖУ Тетяна Ананченко, ведуча презентації, зазначила, що за всі роки існування шевченкіани одеські науковці, мистці, громадські діячі зробили вагомий внесок у дослідження творчості Кобзаря, зокрема і в його образотворчій діяльності, і запросила до слова заслуженого художника України, знаного нонконформіста, активного члена «Одеської групи» художників і творчого об’єднання «Мамай», почесного члена Національного університету Києво-Могилянська Академія, автора численних виставок в Україні і за її межами – Сергія Савченка.

foto-4-2.jpg foto-4-b.jpg

С. Савченко у традиційній для нього манері глибокого філософського розмірковування виголосив доповідь «Тарас Шевченко… Спраглій душі рідна культура проявляє свій сакральний зміст».

Дерзновенний розум, палаюча від захвату і страждань душа одного з найяскравіших особистостей багатьох історичних часів, чия творчість ламала стереотипи часу…

Шевченкова творчість представляє нам абсолютну відсутність схоластики.

Голос його поезії набув особливої гостроти на межі втрати всього, що забезпечувало самореалізацію.

Ідентичність і Шевченко настільки органічно з’єднані у цілісний образ, що сила цієї органічності наповнює сенсом та надіями цілі століття драматичного буття українського етносу…

Біль уярмлення чужим народом, біль приречених на історичне сирітство численних поколінь українців, біль наруги позбавленням права спадкоємця своєї багатотисячолітньої культури наповнив поезію Тараса Шевченка такою потужною силою її образу, що цей образ не перестає ятрити душу та напрямляти надії на успішність діяльності, свідомої своєї патріотичної місії і нашого сучасника…

Візуальна творчість Тараса Шевченка, не так широко відома, як його поетична творчість, проте геніальність Т. Шевченка однаковою мірою виражена і в численних творах його пластичних образів, високої художності та професійного виконання.

Всупереч багатьом жорстоким заборонам малювати, ті задуми, які йому вдалось реалізувати, ті досягнення в техніках малярства, акварелі та програмних творах на історичну тематику в такому виді мистецтва, як гравюра, визначили постать Тараса Шевченка як унікальне, зразкове явище європейського, а з ним і світового мистецтва.

Окрім професійної вдалої публікації візуальної творчості Тараса Шевченка у повній збірці його творів, давно вже актуальною стала потреба в добре організованих, широких презентаціях його візуальної творчості в полі всього українського артпростору, з відповідним технічним та рекламним забезпеченням на музейному рівні та за підтримки державних інституцій.

Візуальна творчість Тараса Шевченка викликає глибокий інтерес українських митців самих модерних моделей творчості, від початку ХХ-го століття і до наших днів… Це яскраво виявилося в презентованій сьогодні «Шевченківській енциклопедії. Образотворче мистецтво».

Прагнення прояву ідентичності, актуалізує потребу відкритого діалогу з великим українцем нові і нові покоління українських сучасних мистців.

Шевченкіана Одещини як культурно-мистецьке явище має свої давні і міцні традиції. На цьому наголосила доктор мистецтвознавства, професор кафедри образотворчого мистецтва ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» Ольга Тарасенко, яка, зокрема, зосередила свою увагу на образі Тараса Шевченка у творчості одеських митців 60-х років ХХ-го століття. Так, створення образу Кобзаря в картинах М. Божія «Думи мої, думи…» (1959–1960), О. Ацманчука «Тарас Шевченко. Дніпровські далі» (1961), К.Філатова «Т. Г. Шевченко на засланні» (1964) було приурочено до пам’ятних подій: річниці 150-ліття від дня його народження і 100-річчя відходу поета-пророка із земного життя у засвіти.

foto-5.jpg foto-6.jpg

Підготовка до ювілею Кобзаря у всіх сферах літератури й мистецтва мала в основі розширене просторово-часове сприйняття світобудови. Дата роковин 100-ліття з часу смерті поета збігається з відкриттям планетарного простору епохи науково-технічної революції людства: 1961 – політ у Космос; 1965 – вихід у навколоземний простір. У кінці 1950-х в художній школі Одеси розкривається новий, масштабний простір, у картинах-панно головною стає тема «Людина і природа». Образ землі стає планетарним. Людина сприймається віссю світобудови – Ejestransversalis.

Створюючи портретний образ Т. Шевченка в пейзажі України, М. Божій наслідує ідею ренесансного гуманізму, де людина представлена як вінець божественного творіння. Монументальність досягнута за рахунок контрастного співставлення фігури й далей. На відміну від портретів Ренесансу, де голова зображувалась в композиційному центрі: на лінії поєднання землі, води і неба – у картині М. Божія голова поета показана високо над лінією горизонту. У подібному трактуванні втілена живописна метафора духовних прагнень поета-художника. Натхнення поета передається не лише у відтворенні емоційного стану обличчя, але й у русі хмар, потоків вод, символізмі золотих небес.

У просторі картини О. Ацманчука переважає стихія води, передаючи зримий образ: Дніпр широкий – море. Вітер гонить хмари, подібні до хвиль. Єднання могутньої ріки і фігури поета, що виділяється білим силуетом на темно-синьому фоні, даєвідчуття масштабності. Могутній Дніпро, якому віддано центральне місце в картині, глядач бачить очима Шевченка – з висоти гори. Таким чином досягається ефект напівсфери.

Стилістика полотна К. Філатова «Т. Г. Шевченко на засланні» (1964), де поет-художник показаний з альбомом для акварелі у супроводі хлопчика-казаха, який грає на дудочці, близька до творів О. Ацманчука і підтверджує ліричну домінанту образу Шевченкау творчості художників Одеси 1960-х років. Постійна робота на пленері дозволяє досягти єдності барвної матерії у зображенні Шевченка в єдності з природою.

В активізації стихій світобудови у створенні образу Шевченка проявлений зв'язок творів художників Одеси з напрямком європейського неоромантизму. У творах літератури й мистецтва відтворюється місце, час і особистість автора. Через духовний спадок відбувається діалог Шевченка і художника, що втілює образ Кобзаря в новому часі.

Тетяна Ананченко щиро подякувала Сергієві Савченку й Ользі Тарасенко за змістовні виступи і звернула увагу присутніх на «одеські сторінки» презентованої енциклопедії. Так, на сторінках видання натрапляємо на історію Автопортрета 1856-1857 Тараса Шевченка (с. 21-22), подарованого ним Якову Кухаренкові, давньому приятелеві поета, який і морально, і матеріально підтримував свого друга в тяжкі для нього часи солдатчини і заслання. Реакцією Я. Кухаренка на дарунок Тараса були наведені в енциклопедії рядки листа, написаного 21 лютого 1858 р.: «Дуже дякую за твоє поличчя, возив його в Одесу, там обробив у рямця і показовав всякому, хто не цурається нашої мови. Бачив, як тебе, мій друже єдиний! українці дуже люблять і радуються, що ти жив єси».

Згадується в Енциклопедії також ім’я відомого одеського письменника і краєзнавця Григорія Дем’яновича Зленка, який багато років свого життя віддав роботі в ОННБ і дуже багато своїх досліджень присвятив творчості Кобзаря. Усе це і багато іншого свідчить про те, що одесити глибоко шанували і шанують багатогранну творчість нашого геніального поета, бо Шевченко – це наш Космос!

Доповіді спікерів зацікавили як багатьох присутніх на презентації, так і тих, хто взяв у ній участь онлайн.

Створено: 15.06.2023
Оновлено: 25.08.2023
Переглядів: 447




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.