В майстерні Миколи Прокопенка

Микола Миколайович Прокопенко – народний художник України, член Національної спілки художників України, широко відомий далеко за межами Одеси. Його твори – прикраса музеїв, художніх галерей та приватних колекцій України, Англії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Мексики, Греції, Франції, Швейцарії.

Багато років він співпрацює з Одеською національною науковою бібліотекою, в колекції бібліотеки зберігаються його картини, мистецькі каталоги, альбоми. Микола Прокопенко – людина відповідальна й щедра: не було й випадку, щоб він не відгукнувся на будь-яку бібліотечну пропозицію чи прохання допомогти; його участь у заходах завжди привносить певний заряд творчого позитиву і піднесеного настрою.

2.jpg
Напередодні чарівного свята Івана Купала
у нас з'явилася чудова нагода зустрітися
з Миколою Прокопенком,
який люб'язно погодився дати інтерв'ю
для Одеської національної наукової бібліотеки.

В майстерні відчуваєш атмосферу дива, пахне фарбою, на підвіконні лежать пензлі, олівці, папір, кольорові тюбики... Посеред невеликої кімнати – мольберт, як витвір мистецтва і всюди картини: краєвиди, портрети, жіночі зображення, «ню», анімалістичні твори, натюрморти – стиглі фрукти, квіти... Магія! Ми застали художника за роботою.

- Миколо Миколаєвичу, над чим працюєте нині? Як народжуються теми Ваших творів, образи?

- Теми моїх робіт – різні. Це, майже всесвіт, – все що оточує людину від народження; усе, що може сприйняти людське око, як дзеркало душі… Все те й пишу – небо, хмари, дерева, птахів, море, людей, дітей... Світ неймовірно багатий, різноманітний і надзвичайно красивий. Художник має цю надзвичайну радість душевну показати-донести красу!

Є художник – майстер, а є художник – філософ. Я сприймаю себе художником-філософом. Коли кольором, графічною лінією, композицією, образом розкриваєш своєрідну ідею – створюєш творчу філософію і передаєш її мовою мистецтва.

- Що вважаєте привабливим у Вашій професії?

- Будь-яка людина, що займається творчістю – завжди щаслива людина! Вона мислить – живе категоріями світу і творить. Творчість – це коли через людину як творця, проявляється божественне, тоді його творчість справжня. Взагалі, найкращий вчитель – Бог, а вся творчість – то духовність. Коли щиро віддаєшся цій діяльності, вона перестає бути роботою, вона поглинає тебе, захоплює, стає твоїм життям.

- Як «народжується» картина?

- Беру чисте полотно і дивлюся на нього… Навіть і гадки не маю, що буде далі. Це таємниця… Розумієте, Бог все вже створив, – і створив картину. Мені лишається тільки-но почути і побачити Його крізь завісу. Бог направляє нас завжди, він діє через нас. Тому мистецтво має нести внутрішнє світло і красу!

- Ви завжди мріяли стати художником? Коли почали малювати?

- Почав малювати з раннього дитинства, коли узяв олівець до рук. Ми завжди щось малювали. Моє дитинство – післявоєнні роки; важкий був час, олівців і паперу не було, ми малювали на якихось клаптиках.. малювали танки, літаки, партизанів; перемальовували все, що нас оточувало.

Завжди брав участь у шкільних виставках, малював стінгазети... Потім служив в армії і там три роки малював. Потім три роки намагався вступити до Одеського художнього училища ім. М.Б. Грекова – втретє, нарешті, поступив. Закінчив Київську академію образотворчих мистецтв. До малювання завжди був потяг, який зберігся дотепер.

- Пам'ятаєте свій перший малюнок?

- Пам'ятаю. Якось сусід показав невеличку картинку – летить великий білий лебідь над садом, в лапках тримає кошик з яблуками, а знизу на нього дивиться заєць – господар цього саду – і махає йому лапою. Мені запам'ятався цей малюнок. Це заохотило мне і зміцнило моє прагнення, я намагався повторити цю картинку.

- Ваші улюблені художники, митці, чиєю творчістю Ви захоплювалися?

- Із улюблених – Дієго Веласкес, Франциско Гойя, Поль Гоген. Коли навчався, копіював голландського художника Франса Хальса. Робив чимало ескізів, відпрацьовуючи техніку “a la prima”. Удар мазком, його неможливо намалювати, його треба здійснити.

- Ви довгий час займалися реставрацією. Розкажіть, будь ласка, про цю роботу.

- Після закінчення Київської академії я працював близько 10 років в Одеському музеї західного і східного мистецтва. На той час ми із Серафимом Чаркіним були чи не єдиними реставраторами в Одесі з академічною спеціальною освітою. З часом здобув звання реставратора вищої категорії.

Головна задача реставрації – консервація, зберегти витвір від подальшої руйнації. А потім вже відновлювати. Важливо пам'ятати, що це треба робити дуже акуратно, лише у межах втрат, зберігаючи авторський живопис.

Одна з моїх реставраційних робіт – ікона Іверської Божої Матері, яка була написана до сторіччя Одеси у 1894 році. Тепер вона знаходиться в Одеському Спасо-Преображенському соборі.

3-nich-v-ochereti-2020.jpg 4-nichne-koleso-2019.jpg 5-tripilska-madonna-2019.jpg

- Мистецтвознавці виділяють у Вашій творчості декілька періодів: «земляний», «білий», «смугастий», «монументальний». Що саме впливає на формування Вашого художнього стилю?

- Я ніколи не працював над стилем. Просто працюю і все, працюю так, як направляє Бог. А вже глядач на виставках бачить картини і каже: «А Прокопенко змінився...», або: «Коли заходжу в зал, одразу бачу роботу Прокопенка. Відчувається стиль…». Це приємно чути.

Ймовірно, цей «стиль» формується сам по собі. Я не замислювався над цим… «Смугастий», мабуть, через проміні світла, знаєте, як на столі крізь вікно сонце грає на поверхні. Є у мене і такі роботи…

- Ваші картини надзвичайно поетичні. Широко відомо про ваші творчі проекти з літераторами. А чи Ви самі пишете?

- Потрохи пишу… є й вірші. Моя донька Тетяна допомогла мені видати декілька примірників книжки десь на 100 сторінок – вірші із чистими аркушами, до яких ще треба зробити ілюстрації.

Взагалі, я багато ілюстрував, наприклад, дитячі книжки. Я люблю таку роботу, мене це приваблює. Дайте мені вірші або якись твір – я зроблю ілюстрації, але без вказівок як і що робити: тут я вирішую сам.

З одеським поетом Ігорем Потоцьким ми зробили рукописну книгу «К тебе». Ігор написав вірші, а я зробив ілюстрації. (в лютому цього року під час бібліотечної акції «Поетика кохання» цю унікальну книгу автори передали в дар бібліотеці – примітка ведучого) Взагалі, ми з Ігорем багато співпрацюємо, восени минулого року ми підготували спільну виставку, яка пройшла в літературному музеї «Арт-ню — арт-бук», де ми представили 35 картин і презентували книгу «Дві Маргарити».

6.jpg

Прокопенко Н.Н. К тебе...
:
[альбом] / Н. Н. Прокопенко; Стихи И. Потоцкий. –
Одесса : [Б.и.], 2020. – 56 с. : ил.

- Ваші думки про бібліотеки, їх завдання, місію як інформаційно-культурного центру.

- Бібліотекарі виконують важливу місію – збирають і зберігають Пам'ять. Пам'ять в широкому, філософському сенсі – як культурний код цивілізації. Це почесна місія!

Бібліотеки, музеї, архіви – накопичувачі людської культури, центри її збереження. Крім того, бібліотека – це простір інтелектуального спілкування, де гуртуються люди різних професій, світогляду, віку, національностей… Такий інтелектуальний простір збагачує.

Взагалі, сьогодні навіть звичайне щире людське спілкування важливе. Як з вами зараз… Художнику все це важливо, він розкриває душу і розуміє, що його думка, його творчість потрібні.

- Ваші побажання Одеській національній науковій бібліотеці і її працівникам.

Дуже люблю нашу бібліотеку, особливо відділ мистецтв – чудова творча і щира атмосфера, надзвичайна колекція літератури з мистецтва. Мені приємно, що там є мої роботи: картини і каталоги.

Бібліотеці бажаю продовжувати натхненно працювати, як і попередні 190 років! А ще – дружити з розумними людьми.

- Кого Ви вважаєте «розумними людьми»? І взагалі, які якості Ви цінуєте в людях?

- Як пояснити... якщо я був би розумним, то відповів би на питання (сміється). А без жартів – вважаю для людини важливо мати честь. Не тільки і не стільки чесність, а саме честь, гідність. І частіше перевіряти себе за десятьма заповідями, прислухатися до них.

7-1.jpg 8.jpg

Прокопенко Н. Н. Живопись : [виставка] / Н. Н. Прокопенко, О. Ю. Котлярова-Прокопенко, Т. С. Бродецкая. – Одесса : [Б.и.], 2008. – [16 с.] : ил.

Николай Прокопенко. Заслуженный художник Украины / Сост. О. А. Каленик, О.  Ю. Котлярова-Прокопенко; Вступ. ст. И. Тимохова. – К. : Альма-Пресс, 2006. – 208 с. : ил.

Свято Івана Купайла: думки художника

Створено: 07.07.2020
Останнє оновлення: 11.07.2020
Переглядів: 250




© 2020 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.