Монографія присвячена визначенню поняття художньої образності в українському образотворчому мистецтві, а також окресленню її головних векторів-координат у сучасному культурному процесі. Окреслено теоретико-методологічні засади дослідження сучасного українського мистецтва, зокрема, скоординовано понятійно-категоріальний апарат сучасного українського мистецтва у контексті нової естетичної парадигми XXI століття, визначено трансформації образного ладу сучасного українського мистецтва. В цьому контексті схарактеризовано значення комунікаційного аспекту як чинника сприйняття художнього образу в сучасному українському мистецтві. Усі ці зміни характеризуються як шаленою швидкістю реалізації, так і якісним наповненням – зростанням комунікативної та соціальної функцій мистецтва, посиленням міжнародних культурних зв’язків, відходом від традиційних мистецьких видів та жанрів до масового публічного мистецтва, трансформації образності, що призвело до зміни часопросторових координат художніх творів та мистецтва взагалі.