Монографія являє собою перше у вітчизняному літературознавстві системне аналітико-синтетичне дослідження жіночої прози української діаспори середини ХХ ст., здійснене з урахуванням аксіологічних, гендерно-ідентичних, ментально-духовних, соціально-історичних та еміграційно-дисперсних детермінантів. На основі наукового осмислення корпусу творів ремінної епіки реконструйовано жіночу картину світу з характерними їй ментальними цінностями. Дослідження розраховане на науковців-філологів, психологів, комунікативістів, викладачів і студентів вишів, учителів-словесників, а також усіх, хто цікавиться історією української літератури та її органічною окрасою – жіночою творчістю.