Монографічне дослідження «Синтетичний театр» є однією з перших наукових вправ з української театрознавчої феноменології. Застосована авторкою методологія дискурс-аналізу європейської та імперсько-російської і раннє радянської сценічної практики першої чверті ХХ ст. уможливила формування концептуальних зв’язків широкого спектру між спорідненими явищами з одночасним фокусуванням на процесах, що відбувалися у вітчизняному режисерському театрі зазначеного періоду. Ґрунтоване на архівних матеріалах, публікаціях у тогочасній періодиці, мемуарній літературі, наукових розвідках дослідження відтворює у його найрепрезентативніших рисах потужний театральний феномен 1900–1920-х, чия ідейно-естетична характеристика сприяє принциповому оновленню поглядів на культурно-мистецькі процеси даного часового відтинку.