У монографії комплексно представлено стимули та чинники новітньої фемінізації назв осіб жіночої статі в контексті загальних процесів мовної та соціальної динаміки сьогодення, визначено словотвірну зорієнтованість фемінізації у теорії номінації, встановлено національну специфіку оновлення системи похідних фемінативів, їх лінгвістичний статус в проекції на гнучку стабільність мовної норми, проблеми узусу та словотвірної, лексичної та стилістичної норми. Систему словотвірних фемінативів розглянуто в синхронно-діахронному вимірі, досліджено систему мовних позначень жінки в українській граматичній традиції кінця ХІХ – початку ХХ століття та словникарстві доби українізації (1918–1933 рр.) з урахуванням їх лексикографічної фіксації у радянський та пострадянський період та можливі впливи на оновлення системи найменувань жінки мови західноукраїнської діаспори. Вивчено й узагальнено суспільну думку пересічних мовців та академічної спільноти щодо новітніх фемінативів та фемінізації жіночого лексикону. 

Для мовознавців, викладачів, учителів, аспірантів, магістрантів, студентів-філологів та усіх небайдужих до долі української мови.