«Справжня література може бути там, де її роблять не виконавчі і добросерді чиновники, а безумці, пустельники, єретики, мрійники, бунтарі, скептики». Це письменницьке кредо Євгена Замятіна (1884-1937). Саме таким він і був – невиправним революціонером у мистецтві, єретиком, «незручним» автором, які відстоюють своє право на самостійність думки. Свідчення цього - його головний твір, роман «Ми» – смілива антиутопія, роман-попередження, дія якого відбувається в XXIX столітті, в суспільстві, де досягнуто загальне математично вивірене щастя шляхом скасування свободи, людської індивідуальності, права на власну думку. Автор розповідає про «суспільство рівних», в якому людська особистість зведена до «нумеру». Уніфіковано все: одяг і квартири, думки і почуття. Немає ні сім'ї, ні міцних уподобань, держава контролює навіть інтимне життя... Але чи можна витравити з людини спрагу свободи, поки вона залишається людиною?..

У книгу включені також повісті та оповідання Євгена Замятіна.