Збірка статей відомого українсько-канадського історика Івана-Павла Химки висвітлює проблеми українсько-єврейських відносин часів Другої світової війни, вивчення яких досі потребує не лише професіоналізму, а й інтелектуальної сміливості. Спираючись на джерела з архівів України, США, Канади, Польщі, Німеччини та Ізраїлю, автор розповідає, як звикання до насильства, організованого та підбурюваного нацистською владою, вивільняло руйнівний потенціал людської психіки, що уможливив етнічні чистки навіть поза сферою контролю окупаційного режиму. Досліджуючи поведінку місцевого населення України під час Голокосту, він показує, що за різних обставин одні й ті самі індивіди могли бути і пасивними спостерігачами, і співучасниками злочинів, і рятівниками. Окремі статті аналізують замовчування теми знищення євреїв в радянській політиці пам'яті, а також непростий процес її входження до історичних наративів поряд з іншими трагедіями ХХ сторіччя - Голодомором та масовими розстрілами, скоєними НКВС, - за часів незалежності України та в українській діаспорі. Включені до збірки полемічні тексти засвідчують почасти вкрай гострий характер сучасних історіографічних дискусій і вказують на ті питання спільного українсько-єврейського минулого, які ще чекають на зважених і відповідальних дослідників.