Дослідження присвячене діяльності Київської міської думи в 1870—1914 роках, коли цей самоврядний орган міської влади використав людські і матеріальні ресурси міста, щоб перетворити його з провінційного в модерне. З’ясовується участь киян у виборі гласних думи, їх соціальний склад та освітній рівень, які впливали на практики роботи думи та управи. Стверджується, що дума скористалася наданими їй повноваженнями — укладала бюджет та розбудовувала міську інфраструктуру, доганяючи європейський стандарт міста. Звернуто увагу на взаємодію верховної і міської влади, на конфліктні ситуації з воєнним відомством при встановленні меж міської території, відстоюванні місцевих інтересів перед імперськими. Для істориків, управлінців, культурологів та широкого кола читачів.