Знаний австрійський психолог, психоаналітик, психіатр і невролог — Зиґмунд Фройд — найбільш відомий як засновник психоаналізу. Його наукові відкриття мали значний вплив на психологію, медицину, соціологію, антропологію, літературу та мистецтво ХХ століття. «По той бік принципу задоволення» — збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять «свідоме» та «несвідоме». Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії. У своїй праці «Я і Воно» З. Фройд розкриває суть класичної для психоаналізу моделі психіки, складові якої «Воно» — несвідоме, «Я» — свідоме, або Его та Над-Свідоме — Супер-Его, або Цензор та їх взаємодія. У статті «Майбутнє однієї ілюзії» — одній із пізніх праць науковця — з погляду психоаналізу розглянуто вплив моральних чинників на взаємини всередині суспільства та причини виникнення релігійних вірувань.