Антропологічне дослідження релігії у Східній Європі відображає внутрішню складність і динаміку релігійної експресії в регіоні, який постійно зустрічається з політичними викликами, зокрема рухливістю кордонів (як фізичних, так і уявних) і масовими міграціями. Крах комуністичної епохи призвів до гібридних форм політизації релігійного життя, особливо тоді, коли нові незалежні держави прагнули закріпити свою легітимність, інтегруючи релігію в національні/націоналістичні візії історії. У низці країн у цьому постколоніальному, посткомуністичному регіоні-фронтирі релігія сприймається як надзвичайно важлива складова національної ідентичності, належності до певної спільноти, що пов’язується з давньою історією певного народу та його героїчним минулим. Останнє нерідко викликає до життя непримиримі суперечності з країнами-сусідами щодо візії спільної історії. Залучення релігії та релігійності до політичного, економічного, громадського життя у Східній Європі виявляє яскраву різноманітність релігійних форм, текстів і обрядів, оспорюваних і спільних святинь, а також цілу низку сект, культів, вірувань та інших багатошарових за своєю природою рухів, які складають еклектичну картину релігійного плюралізму в регіоні. Тексти із пропонованої читачам збірки відображають широкий спектр досліджень з окресленої тематики на регіональному й локальному рівнях — від Підкарпаття до Кавказу — та охоплюють час від середини XX ст. до початку XXI ст. До книги увійшли статті учасників щорічної конференції з антропології релігії, яка відбувалася в Києві протягом 2014–2018 рр. і була організована Робочою групою з вивчення релігії у Причорномор’ї на чолі з К. Ваннер. Видання орієнтоване на фахівців із соціокультурної антропології, соціології, релігієзнавства, історії тощо, викладачів, аспірантів і студентів різних гуманітарних дисциплін, а також усіх тих, хто цікавиться дослідженням релігії якісними методами та особливостями її функціонування на пострадянському просторі.