У своїй новій книжці «Невизнані генії» Ігор Гарін розповідає про нелегку, часто трагічну долю геніїв, визнання до яких прийшло тільки після смерті або, в кращому випадку, в кінці життя. При цьому автор докладно зупиняється на питанні про природу геніальності, аналізуючи деякі з існуючих на сьогодні теорій, що пояснюють цю саму геніальність, починаючи з теорії генетичної схильності та закінчуючи теоріями, що починаючи з теорії генетичної схильності та закінчуючи теоріями, що пояснюють геніальність психічними або фізіологічними відхиленнями.

Але в усі часи геніальних людей вважали обранцями вищих сил, які повинні спрямовувати людство. Самому автору близько розуміння геніальності як Богоприсутності, тому що Бог – творець усього сущого, а генії за своєю природою теж творці, що створюють основу людської цивілізації як в матеріальному, так і в моральному плані.