«Роман про добру людину» було написано у 1964 – 1968 рр. Дія його відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді (Німеччина). Як виходить з назви роману, його головною темою є добро. На основі протиставлення добра і зла автор і диференціює своїх героїв на добрих і злих. Вона доводить, що доброю людиною можна бути, навіть маючи звичайні людські вади. Так, не ідеальними, але добрими персонажами в романі представлені отець Гудзій та Стецько Ступалка, які люблять випити, а інший герой – злодій Дмитрик – шляхетний у глибині свого характеру і поступово переживає перетворення на добру людину…

У романі явним злом Е. Андрієвська представляє імперський вплив на Україну. Вона різко засуджує притиски української мови і культури, асиміляцію українців, неприйняття національної ідентичності українців міжнародним співтовариством того часу.