Роман Ольги Семиляк заворожує простим і бентежним для уяви життям героїв. Змішує часи й ліквідовує відстані. Відкриває те, чого людина боїться в собі або стидається на людях. І змушує думати над загадками життя. Юність полюбляє потяги, бо вони завжди привозять до потрібних місць, де люди розмовляють різними мовами, вправно підкидають догори вогняні палиці, продають шоколад і малюють тварин на дахах. Потяги везуть до міста, де на вулицях кам’яні леви байдуже дозволяють себе гладити, заспаний кіт замислено читає старі обкладинки книг з минулих епох, а величні храми хвилююче замовкають молитвами.

Єва, Магда і Ян – діти різних батьків й одного міста. Єва народжена для цвітіння і пошуку. Магда – для гріха. Ян – для самовипробовування помилками. Куди б вони не йшли і що б не робили, любов керує ними. А де любов, там і самотність. Солодка й нестерпно липка.