Коли біль втрат стає нестерпним, коли душу починають долати сумніви і добрі почуття розпилюються в мороці буденних проблем, у кожного залишається остання надія – на любов, на взаєморозуміння, на співчуття. Автор розмірковує про людську долю, про свої душевні пошуки і сумніви. І головне для нього не правильно підібрані слова, не красива поетична рима, а щире прагнення передати читачеві свій внутрішній стан, в якому вже давно воєдино злилися і віра, і надія, і любов…