Ескамотація соціалізму – політичне зваблення людей, яке виникло у вигляді неоюдейсько-етноамбітної соціологічної теорії Карла Маркса (1818-1883), внаслідок спотворення ним суті капіталу як матеріально-енергетичного фактора суспільно-економічного розвитку людства. Незважаючи на значне притлумлення її офіційної популярності так названими «горбачовсько-перебудовними» процесами ще в СРСР, які були насправді-то продовженням самими більшовиками перерваної ними громадянсько-демократичних перетворень  в Росіянській самодержавній імперії в лютому 1917 року контрреволюційним «переворотом» та гвалтівним марксистсько-ленінським експериментом будівництва державного соціалізму, в результаті якого в країні відродився історичний євразійський самодержавний капіталізм у вигляді ідеократичного імпер-інтернаціонального соціалізму. Тож, хоча «перебудовні» процеси припинили тоталітарну самовладність більшовицької (комуністичної) партії, а відтак й ідеології марксизму-ленінізму, викликавши таким чином розпад імперського Радянського Союзу, почварні євразійсько-«сталінські» держкапіталістично-імперські традиції залишаються ще в імпер-рудиментарній Росіянській псевдофедерації. Крім цього, як обґрунтовує професор Кентського університету (США) Девід Маклеллан, що інтернаціонал-культурологічні  варіації все тієї ж широкоформатної неоюдейської стратегії, знову «постають інтересом інтелектуалів в США і Європі»2.