Спогади Бориса Крупницького (1894–1956) складаються з низки нарисів мемуарного характеру як про до емігрантський, так і емігрантський період. Насамперед увага зосереджена на роках навчання в Київському університеті св. Володимира та Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма.

Окрім того, вчений залишив спогади про відомого українського суспільно-політичного діяча та історика Д. Дорошенка, учнем якого уважав себе, та відомого українського літературознавця і письменника, колегу по навчанню в Київському університеті В. Петрова, з яким довелося знову перетнутися в еміграції наприкінці другої світової війни.

Спогад про цензуру Третього рейху суттєво доповнює уявлення про наукову діяльність українських емігрантів під час другої світової війни, безпосередньо щодо видання «Історії України» Б. Крупницького в 1943 р. в Ляйпцігу.

Таким чином спогади Б. Крупницького суттєво доповнюють відомості з інтелектуальної історії України ХХ ст. Вони є цікавими як для фахівців, так і для широкого загалу, хто цікавиться історією та культурою України.