Автор цієї поетичної збірки – невідпорний «осіннього віку» «факт літератури» з претензією на доконечне оприявнення в ній в іпостасі «явища» в контексті національного розвою останньої від барокових досвідних художніх вислідів і безпосередньо до доби постмодернізму, чия творчість постійно перебуває у вербальному аналітико-синтетичному експерименті з огранення на позір тривіального комунікативного потоку. Простіше – чоловікові Богом дано великий непересічний талант відкривати навколишнім і світові багатство, всеохопність, мальовничість, музикальність і глибину повсякденного слова у живому людському спілкуванні. Бо саме там варто, потрібно і доречно знаходити, бачити і відкривати його носіям справжню поезію. І «Заячий холодок» – не виняток, а промовистий, неспростовний і незаперечний, укотре переконливий авторський доказ того.