Цієї книжки взагалі не мало б бути. Тому що не повинно було бути цієї війни взагалі. Але 24 лютого Україна прокинулася на світанку від звуків вибухів, і колона російської військової техніки з гуркотом розтрощила наше минуле життя. Війна стала нашою новою реальністю, а повітряна тривога - повсякденним життям. Буча та Ірпінь перестали асоціюватися з лісами, санаторіями та дитячими літніми таборами, з безтурботним життям передмістя столиці. Тепер самі назви цих міст прибивають болем усіх тих, хто там ніколи не був. Але поряд зі злом і болем, протягом усіх днів війни в цих замерзлих, переляканих і закривавлених містах жив безпрецедентний героїзм: солдатів, медиків, рятувальників, бійців Територіальної оборони, громадян, усіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуював. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але щоб описати все, що відбулося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи і праця багатьох людей. Це лише перший рядок в історії Великої Трагедії і Великого Героїзму трьох українських міст. Під цією обкладинкою - лише невелика частина історій, які мають бути розказані, які мають знати і пам'ятати не лише мешканці Бучі, Ірпеня та Гостомеля, їх має знати кожен.