Автор у брежнєвські часи відбув 10 років ув’язнення в концтаборі й на засланні – за участь у правозахисній Українській Гельсінкській групі (УГГ). Це була перша не підпільна група Руху опору, яка, діючи відкрито, тривалий час показувала всьому світові ситуацію з правами людини в підрадянській Україні.

Народжений у Галичині вже після Другої світової війни і виховуваний у радянській школі, автор показує у своїх спогадах роль галицької родини у формуванні позиції спротиву тоталітарному режимові. Живо, цікаво й відверто розповідає про життя в підрадянському Києві в епоху Гельсінкського руху, про діяльність УГГ та її членів, про несправедливі арешти і радянське кривосуддя. Детально змальовує картини життя політичних в’язнів у концтаборі. Описує обставини свого заслання в Казахстані. Велику увагу приділяє духовному зростанню людини. Ділиться своїми роздумами про дисидентство і природу тоталітаризму. І врешті виносить присуд комуністичній системі.