Вірші Олександра Печори виболені, образні, виразні, надійно заземлені, настроєві, по-симоненківськи непоступливі, наповнені чіпкою етнографічною і родієвою пам’яттю, а ще життєствердним чітким поняттям національно-звичаєвої доброти, традиційної сердечності. Його мова експресивна й лаконічна. Поет прагне відтворити чи не найскладніше в житті окремої людини і суспільства – поєднання історичної пам’яті й сьогодення.