Монографія розвиває ідеї нового, ініційованого автором напрямку – синергетики художньої культури (зокрема, театру). Досліджуються відкриті нелінійні системи, що працюють на засадах самоорганізації і саморозвитку. Вперше в театрознавстві аналізуються проблеми «діалогу» театру і квантового світу в добу квантового переходу – принципово нового витка еволюції. Вперше розглядаються такі питання, як: художня реальність та морфогенетичні поля; феномен «невидимого» та енергія думки, яка творить реальність; чи існує смерть; ймовірнісна особистість; суб’єктні стратегії мистецтва для нових суспільств та ін. Робота інноваційна. Автор ризикує «спростовувати» деякі постулати фізики на базі художніх практик і пропонує ефективні сценарії розвитку суспільства від консюмеритства – до цивілізації і культури альтруїзму.