Поміж митців та інтелектуалів минулого століття, творчість яких викликала великий інтерес серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з чільних місць належить французькому письменнику, лауреату Нобелівської премії Альберу Камю (1913—1960). Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась. Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом. «Падіння» — це остання закінчена повість Камю. В ній розповідається історія респектабельного адвоката Жана-Батиста Кламанса. Довгі роки він тягнув бездумне, хоча і цілком благопристойне існування, але одного разу пройшов повз потопаючу жінку, зробивши вигляд, що нічого не бачить і не чує. Цей вчинок змінив усе його життя і прирік на довгі роки болісних сумнівів, коли почалося те саме падіння…