Збірка включає в себе сім автобіографічних розповідей представників найстаршої – на момент проведення інтерв’ю в 1990-х рр. – генерації діячів греко-католицького підпілля радянського періоду: єпископа Филимона Курчаби, священиків Миколи Маркевича, Володимира Сеньківського та Ярослава Тихого, єромонаха-василіянина Дам’яна (Григорія) Богуна, сестри-студитки Марії (Фаїни) Ляхер та активної мирянки, дочки священика Наталії Попович. Життєві історії оповідачів, що розгортаються на тлі буремних подій ХХ століття: світової війни, радянської та німецької окупацій, сталінських репресій, – віддзеркалюють прагнення до правди, гідності та свободи і являють приклад надхненого вірою опору проти тоталітаризму. Поряд із розповідями про дитинство, шкільну й духовну освіту, церковне та громадське життя міжвоєнної доби в них присутні й драматичні епізоди, пов’язані з насильницькою ліквідацією УГКЦ, поневіряннями в таборах ГУЛАГу, організацією підпільного душпастирства та боротьбою за легалізацію Церкви.